Виховна робота

Білинська загальноосвітня школа

І-ІІІ ступенів

Виховні роботи

вчителя початкових класів Новікової Ганни Михайлівни

 План конспект першого уроку

Тема: Мій сонячний дім – моя Україна

Мета: виховувати почуття патріотизму, любові до рідного краю, пошану до свого народу, бажання приносити користь своїй країні; розвивати громадянську свідомість, пізнавальні інтереси.

Обладнання: стенд «Державні символи України», вишиванки, вишиті рушники, рослини-обереги, малюнки, плакати.

Хід заняття

І. Організаційний момент

1. 1 Вересня.

Цей день незвичайний приходить до нас,

І всім до навчання ставати вже час.

Зібрались ми разом знання вшанувати,

Бо трішки набридло вже відпочивати.

Що ж , Перше вересня – чарівний день!

Це перша пісня із шкільних пісень,

Що буде цілий рік дзвеніти

І закликати учнів вчити…

Право на освіту записано в Основному Законі нашої держави, який прийнято 28 червня 1996 року.

Ст. 53: Кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов’язковою.

2. Гра «Країна мрій»     

З якими поняттями асоціюється у вас слово «знання»?

ІІ. Повідомлення теми і мети заняття

1.Красивий, щедрий, рідний край

І мова наша - солов’їна.

Люби, шануй, оберігай

Усе, що зветься … (Україна).

2. Наша держава – одна з найбільших країн у Європі. Щасливі ми, що народилися і живемо в Україні. Тут жили наші прадіди, живуть батьки, тут корінь українського народу. І де б не були скрізь відчуваємо поклик рідної землі, хвилюємося аж до сліз, зачувши рідне слово, вслухаємось у чарівні мелодії пісень, вбираємо в себе ніжні звуки української мови. Україна – це наша історія. Бо поки ми пам’ятаємо історію свого народу, ми існуємо, як нація. Від розуміння і любові кожного з нас залежатиме, яким буде майбутнє України.

ІІІ. Сприймання й усвідомлення нового матеріалу

1.Асоціативний кущ«Україна»

2.Бесіда «Що для кожного з вас Україна?»

( Україна – це рідний дім, рідне село, мелодійна, ніжна мова, вишиванки, верба і калина…).

3.В кожної людини є своя маленька батьківщина – це її домівка, вулиця, село, що є частиною великої Батьківщини.

-Яке місце на нашій планеті вважається найкращим?

-Але чому ж так ніжно тріпоче серце при згадці про старе дерево чи скромні квіточки. що ростуть біля батьківського порогу? Мабуть тому, що серце приростає саме до рідної землі, яка випестила тебе і яку ти зігрів своїми руками. І так буває завжди – любов до великого і безмежного починається з любові до малого. Рідний куточок землі стає для людини найкрасивішим та наймилішим.

-Ми часто чуємо словосполучення «рідна земля», «рідний край». Що означають вони? Послухаємо вірші:

Поле широке, небо високе

В променях сонця сія.

Верби. Калина… В даль пісня лине –

То Україна моя.

Є у всіх одна країна,

Найрідніша нам усім.

То прекрасна Україна,

Нашого народу дім.

Моя Україно, тебе я кохаю –

Тут дім мій, тут друзі живуть.

Тут мовою рідною пісня лунає

І мальви по селах цвітуть.

Україно, земле рідна,

Земле сонячна і хлібна,

Ти навік у нас одна,

Ти, як мати, найрідніша,

Ти з дитинства наймиліша,

Наша отча сторона.

У рідному краї і серце співає,

Лелеки здалека нам весни несуть,

У рідному краї і небо безкрає,

І ріки-потоки, мов струни течуть.

Одна Батьківщина, і більш не буває.

Місця, де родилися, завжди святі.

Хто рідну оселю свою забуває,

Той долі не знайде в житті.

4.А що значить бути громадянином України?

(Дотримуватись законів України, дбати про добробут і розквіт України).

-Чи вважаєте ви себе громадянами?

5.Зачитування вірша В.Симоненка,обговорення змісту.

Люди – прекрасні. Земля, мов казка.

Кращого сонця ніде нема.

Загруз я по серце у землю в’язко.

Вона мене цупко трима.

І хочеться бути дужим,

І хочеться так так любить,

Щоб навіть каміння байдуже

Захотіло ожити і жить!

Воскресайте, камінні душі,

Розчиняйте серце і чоло.

Щоб не сказали про вас грядущі:

-Їх на землі не було…

6.Повчання Володимира Мономаха дітям

Стався до інших так, як хочеш, щоб ставилися до тебе.

Зміцнюй тіло й душу, просвітлюй розум.

Працюй так, щоб після тебе нічого не переробляли.

Будь завтра кращим, ніж ти є сьогодні.

Не давай сильним принижувати слабких.

Не залишай хворих, не забувай про бідних.

Не май гордині ані в розумі, ані в серці.

Пізнавши все добре, пам’ятай, а чого не знаєш – того навчайся.

Живи для Батьківщини та люби людство.

7.Робота з посібником «Чиста криниця».

Читання і обговорення віршів:

Р.Завадович «Наша Батьківщина» (с.7); М.Луків «Рідна земля» (с.3)

Мене навчила рідна мати

Звичаї рідні шанувати,

І рідну мову, й рідний спів.

І славну пам’ять прадідів.

( Народні обереги).

7. Робота в групах.

( У кожної групи стрічки паперу, на яких записано по одному твердженню з переліку сімейних традицій і цінностей. Відібрати :

І група – «Сімейні традиції»

ІІ група – «Сімейні цінності».

·Вишивання рушників, серветок, сорочок.

·Принциповість у взаєминах.

·Спільна праця батьків і дітей на присадибній ділянці.

·Наслідування дітьми професії батьків, родинні династії.

·Довірливе спілкування між батьками і дітьми.

·Дбайливе ставлення кожного до своїх рідних.

·Дотримання порядку в домі.

·Взаємоповага членів сім’ї.

·Справедливість у оцінюванні вчинків.

·Шана померлим родичам.

·Перехід родинних коштовностей з покоління в покоління.

·Підтримання позитивних емоцій в сім’ї.

·Відзначення днів народження членів родини.

·Духовне вдосконалення.

·Приготування страв національної кухні.

·Використання у святкові дні національного одягу.

8.З батьківської хати розпочинається пізнання світу. Тут ми навчаємося цінувати хліб і сіль, поважати старших, шанувати батька й матір, бути терплячими, чесними і роботящими. І куди б ми не пішли від батьківського порогу, ніколи не забудемо рідну домівку.

Ми починаємось з любові, яку мережили батьки,

Вона у пісні колисковій, ішла стежками крізь роки.

Вона у хаті найтеплішій, де ми так швидко проросли,

Там, де земля за всіх рідніша, там, де нас рідні берегли.

Там, де чекають тато й ненька, там, де ялинка у дворі.

І завжди рано-пораненьку на них сідає дві зорі.

Сенкан«Батьківщина».

9. Ви, діти, щасливі, що народилися і живете на такій чудовій, багатій, мальовничій землі – Україні.

Багато наших земляків у віршах і піснях розкривали душу українського народу. Пісні М.Вербицького «Ще не вмерла України» судилося стати національним Гімном України. (Ст. 20 Конституції України).

Конституція – Основний Закон держави.

Нова Конституція України була прийнята 28 червня 1996 року.

Про утвердження нашої державності і самостійності свідчить і те, що ми маємо малий герб України – тризуб і жовто-блакитний прапор.

-Ви, діти, наймолодші сини і дочки нашої Вітчизни. Майбутнє України у ваших руках. Від вас залежить, яким воно буде.

-Гронування «Кольори прапора»:

Синій – вода, небо, волошки, незабудки …

Жовтий – сонце, лан пшениці, зерно, соняшник …

-Творча робота «Малюємо тризуб».

10.Розсипанка

Х*Ч М*Л*Й Я, Н*В*Л*К*Й,

З*Т* Д*БР* ЗН*Ю,

Щ* КР*Й Р*Д*Н*Й - УК*А*Н*,

Я Ї* К*Х*Ю.

11. Рослини-символи

До рослинних символів відноситься верба, дуб, тополя, калина, мальва, барвінок, чорнобривці, любисток тощо. З рослин дівчата плели віночки, і кожна квітка в них щось символізувала.

Деревій – нескореність,

Ромашка – доброту і ніжність,

Калина – красу та дівочу вроду,

Барвінок – життя,

Любисток – людська відданість,

Чорнобривці – вроду,

Безсмертник – довголіття,

Незабудка – пам’ять,

Ружа – любов.

12. Вікторина «Моя Україна»

- Хто є авторами слів і музики Державного Гімну України?

- Що означають кольори в українському прапорі?

- Яка найбільша річка України?

- Які моря омивають кордони нашої держави?

- Назвіть гори на території України.

- Хто автор рядків: «Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину»?

ІV. Рефлексія

Сценарій. Ранок «Прощання з Букварем»

Для учнів 1 класу

Мета: підбити підсумки навчальних досягнень учнів, розвивати їхній інтерес до навчання, мовлення, спонукати до досягнення позитивних результатів у навчанні, виховувати відповідальність, наполегливість.

Наочне оформлення: плакат «Хай живе Буквар – перша книжка твоя».

Дидактичний матеріал: емблеми літер алфавіту та цифр.

Музичне оформлення: «Пісня про школу», слова Т. Масенка, музика М. Дремлюги,.

Технічні засоби: музичний центр.

Дійові особи: Буквар, Математика, Букви, Цифри, Лінійка, Зошит, Андрійко, Білка, Тигр, Свиня, Дятел, Мишка, Горобчик, Півень, Бджола, Заєць.

Хід свята

Зал святково прикрашений.

На свято запрошені учні початкових класів ,батьки

Вчитель: Добрий день! Раді вас вітати на нашім урочистім святі.

                  Є святкових днів багато на листках календаря,

                  А між ними й наше свято − вшанування Букваря.

                  День вітання і прощання. Свято перших букварів.

                  Перша сходинка зростання для найменших школярів.

Звучить «Пісня про школу», слова Т. Масенка, музика М. Дремлюги.

На сцену виходять учні 1 класу

1 учень: До школи радо хто спішить?

2 учень: Хто старанно уроки вчить?

3 учень:  Хто хоче все на світі знать?

4 учень:  Уміє і читати і писати?

5 учень:  Хто радує і тат і мам?

6 учень:  Хто кожну справу робить сам?

7 учень:  Хто дружно і весело співає?

8 учень:  Родину щастям зігріває.

9 учень:  Усі їх завжди пізнають.

10 учень: Скажіть-но ,як цих діток звуть?

Всі: Школярі!

Буквар: Що ж, вітайте! Ось він наш,

               Веселий дружній перший клас!

               Усі зібрались у цьому залі,

               Бо нині свято Букваря.

               Вам трішки сумно, трішки шкода.

               Прощання надійшла пора.

               Букварик – розумна книга,

               Друг і порадник школяра.

               Його шанує і дуже любить

               Уся весела дітвора.

1 учень: В першім класі урочистий

               День прощання з Букварем.

               Пригадай-но, як колись ти

               Був маленьким школярем.

2 учень: Любі гості: мами й тата

               В нас − Букварикове свято

               Добре, що прийшли до нас,

               У перший клас.

3 учень: Ми всіх гостей вітаємо

               І дуже вам радіємо,

               Бо ми всі букви знаємо,

                Бо ми читати вміємо.                                                          

4 учень: Як краплин у Дніпрі,

               Як зірок угорі,

               Як листя на гіллі

              Стільки книг на землі.

5 учень: Так одна серед них

Перша книга із книг:

              Ту, що звемо Букварем

              Ми найпершу беремо.

6 учень: Від найпершого дня дуже любий він нам.

               І веде нас усіх по Країні Знання.

7 учень: Літера перша і перше слово.

               З книгою перша серйозна розмова.

               Перша сторінка і друга сторінка.

               Перша тривога і перша оцінка.

8 учень: Ми всі вчимося залюбки,

               Гартуємось, міцніємо,

               Читаємо, з захватом книжки

               І про майбутнє мріємо.

9 учень: Дякуємо, Букварику,

               Що навчив нас гарно так читати.

               Хай кожен гість перевіряє

               Чи знають учні Букваря?

               Чи можна нам, школярикам,

               Прощатися з Буквариком?

Буквар: Сьогодні ми і розберемо,

               Як ви Буквар учили?

               Чи всі із другом Букварем

               Весело дружили.

Виконується пісня «Запрошення Букваря», слова Н. Грицюка, музика

 М. Ведмедері.

Учнями 1 класу розігрується сценка.

Буквар: Я мандрую по країнах,

               Я з абеткою дружу

               І малечу, як зустріну,

               Грамоти одразу вчу.

Зошит: Ой-ой-ой! Не маю сили! Ви на мене наступили!

Буквар: Що це тут валяється?

               Зошит виявляється!

               Чий він? Чий?

Зошит:  Я подертий, я потертий,

               Я в обкладинці старій.

               Весь в чорнилі, весь в мастилі.

Буквар: Хто хазяїн твій?

Зошит:  Андрій.

Лінійка: І я скаржусь на Андрія.

Буквар: Ти хто?

Лінійка: Я − Андрійкова Лінійка.

                Я терплю велику муку,  

                Правлю хлопцю за шаблюку.

                Він дубасив мною стіл.

                Я вже тріснула навпіл.

Зошит: Ми тепер каліки з нею.

Лінійка: Нам потрібні ліки з клею.

Входить брудний Андрійко

Андрійко: О, мій Зошит, Лінійка.

Буквар: Що ти скажеш нам, Андрійку?

Андрійко: Я не хочу мати двійку.

Я писатиму без клякс,

                   Я не буду мучить вас.

Я дурні покину звички.

                   Допустіть до переклички.

Буквар: Ну, біжи, ставай між літер,

                Та щоб сльози швидко витер.

Андрійко: Я букви знаю до ладу,

                   Алфавіт наш не підведу.

                   Пробач мені, Букварику,

                   Я більше не ображатиму зошити і книжки,

                   Я стану охайним!

Буквар: Що ж повіримо тобі ,Андрійку!

               Гей, ви букви голосні,

               На перекличку станьте всі.

               Всі в рядок ставайте,

               Загадки нам загадайте.

Виходять діти з емблемами голосних літер

А:  Ось вона яка –

      Розбійниця морська.

      Всіх би проковтнула.

      Зажерлива …

                           (Акула)

О: Всяк школяр його шанує,

     Бо він пише ще й малює.

     Хто ж цей славний молодець?

     Це звичайний …

                              (Олівець)

У: Ось по класу всіх скликає

     Голосистий цей дзвінок.

     І ми радо поспішаємо

     На найперший наш …  

                                        (Урок)

І:  Є і чорна, і червона,

     А поживна ж бо яка.

     Зветься цей продукт чудовий

     Не інакше, як …

                                        (Ікра)

Е: Дуже люблять діти його,

    Бо смачне і солодке воно.

    І у ротику тане само,

    Здогадалися це …

                                       (Ескімо)

Ї: Гостроносий і малий,

    Сірий, тихий і незлий.

    Вдень ховається, вночі

    Йде шукати собі харчі.

    Весь із тонких голочок

    Як він зветься …

                                    (Їжачок)

Я: У святковому залі стоїть картинка

      Весела, зелена красуня …

                                       (Ялинка)

Ю: Буква ця усім відома,

       Перед я вона стоїть.

       В ній дві палички і коло.

       Здогадаєтесь умить.

       Є ця буква у слові «Юля»

       І в словах «сміюсь», «стою».

       Ось яка вона красуня

       Ця чудова буква …

                                          (Ю)

Є: Ні,це зовсім не їжак,

     Хоч на тілі голки видно,

     Не комаха і не птах.

     Цю істоту звуть …

                                        (Єхидна)

Буквар: Бачу вправні ви малята,

                Дружні, віддані, завзяті.

                Час настав нам вирушати,

                Дзвінку пісню заспівати.

Виконується «Пісня-танок голосних», слова Н.Грицюк, музика М. Ведмедері

Буквар: Веселе місто алфавіт.

               Йому сьогодні наш привіт.

               До нього далі нам лягає путь.

               У ньому й приголосні літери живуть.

               Живуть там літери в словах,

               А кожне слово – звір чи птах,

               Травинка чи барвистий цвіт.

               Отож в похід! За мною вслід!

На сцену по одному виходять діти в костюмах звірів

Б: Брат на дереві сидів

     І смачні горішки їв.

     Поки знайде сестра брата,

     Будемо всі букви знати.

                                                    (Білка)

Т: Тихо, тихо в темнім лісі,

     Хтось таємний спить в горісі.

     Але ти його не бійся,

     Ти приходь у темний ліс,

      Там тебе ніхто не з'їсть.

                                                      (Тигр)

С: Хтось хитренький хитрував,

     Нашу хвіртку поламав.

     Хто це? Хто це? – я питав.

     Та ніхто про це не знав.

     А хитренький за хлівом

     Спав собі солодким сном,

      Уві сні тихенько хрюкав

     І слова мої не слухав.

                                                  (Свиня)

Д: Десь взялися дикі звірі.

     Дуже страшно заревіли.

     Щоб подалі від біди

     Дременули хто куди.

     Тільки дятел не тікав,

    А все довбав, довбав.

М: Мишка вбралася,

     Як артистка,

     У віночок і в намисто,

     У червоних чобітках,

     З парасолькою в руках.

Г: Гриб у лісі заблудився,

     Бо від мух листком накрився.

     Глянув вліво, глянув вправо,

     І подумав: «Кепські справи!»

     А горобчик пролітав,

     Він листок з грибочка зняв.

П: Півень півневі співав:

     «Я сьогодні рано встав!»

     Потім вилетів на пліт,

     Заспівав на цілий світ:

      «Я співати так люблю,

     Що ніколи не просплю!»

Ж: Жаль! – жалілася бджола,

      −Я у лісі не жила,

      Я не вчилася у школі,

      Бо збирала мед у полі.

      Але з дітками дружу,

      Їм співаю: «Жу-жу-жу!».

З: Заєць в заростях ховався.

    Звіра дикого злякався.

    Закричали звірі з лісу:        

    Ти нас, зайчику, не бійся!

    Заєць в зарослі забіг

    І себе знайти не зміг.

1 учень: Нас 33!

               У нас міцна сім'я!

               Складаємо слова нові

Від А до Я!

2 учень: Ми мрію любимо й книжки, 

               Життя у нас буя.

               Вчимося в школі залюбки

Від А до Я!

3 учень: Знай рідну мову і вивчай!

               Вона твоя й моя.

               Та перш за все абетку знай!

Від А до Я!

Виконується пісня «Чого вчать у школі», слова М. Пряцковського,

музика В. Шаїнського

Виходить Математика

Математика: Раз, два, три, чотири, п'ять

                          Вміють діти рахувати!

                          Але хто мене не знає,

                          Хай даремно не гуляє.

                          Як уроки діти вчать сумлінно

                          Ставлю їм відмінно.

                          А хто вчить їх трохи гірше,

                          Ставлю сім, не більше

                          За невивчені слова

                          Я поставлю тільки два.

                          А лінивим і недбалим

                          Одиничку я поставлю.

                          Щоби весело гуляти

                          Треба всі уроки знать.

                          Дуже я наука точна.

                          Всяк мене повинен знать!

Виходять першокласники з емблемами цифр

Цифра 0: Є число, що зветься нуль.

                  Знають його всюди.

                  Відніми його, давай,

                  Що було, те й буде.

                  Кругла наче буква О.

                  Цифра О, або ніщо.

Цифра 1: Серед чисел я найперша,

                  Відлік всьому починаю

                  І хоча я не актриса,

                  Всяк мене чудово знає.

                  Ось один, чи одиниця, −

                  І тонка, й пряма, як спиця.

Цифра 2: А ось це ось  цифра два.

                  В неї, кругла голова,

                  Довгий хвіст, зігнута шийка.

                  Отака, як бачиш − двійка.       

Цифра 3: Перші цифри – дві сестри.

                 Ось і третя – цифра три.

                 Трійку, третій із значків

                 Складено із  двох гачків.

Цифра 4: Ось чотири жартівливо

                 Вигинає лікоть вліво.

Цифра 5: Вийшла потім погуляти

                 На папері цифра п'ять.

                 Руку вправо простягнула,

                 Ніжку бубликом зігнула.

Цифра 6: Цифра 6 – немов замок:

                 Знизу – круг, вгорі – гачок.

Цифра 7: Цифра 7, як кочерга!

                  В неї бач одна нога!

Цифру 8: У цифри 8 – два кільця

                 Без початку, без кінця.

Цифра 9: Цифра 9 чи дев'ятка,

                 Наче в цирку акробатка.

                 Сторчака, як повернеться,

                  Зразу в шістку обернеться!

Цифра 10: Як стоїть він сам самісінький,

                   То не значить нічогісінько!

                   Та як одиницю поруч

                   Ми поставимо ліворуч,

                   То із двох знаків у нас

                   Цифра 10 стане  враз.

Буквар: Шановна Математико, як бачиш діти навчилися читати, писати, знають цифри, вміють рахувати.

Математика: А танцювати вони вміють?

Всі: Вміємо, вміємо!!!

Діти виконують танцювальну композицію «В королівстві Математики»

Буквар: Вчіться, діти , не лінуйтесь,

               Бо знання − велика сила!

               Мудра книга − ваш Буквар,

               Двері в світ складний відкрила.

Математика: Допитливим, цікавим будь!

                       Не споглядай байдуже!

                       В Країну Знань, велику путь

                       Долай уперто, друже!

1учень: Букви старанно вивчали.

               Знаємо їх від А до Я

               І сторіночку останню

               Прочитали з Букваря.

2учень:Добрий, Букварику, мудра книжко,

             Хочеться навіть поплакати трішки.

             Жаль розлучатися, хоч і треба.

             Ми не забудемо ніколи про тебе.

3учень: Ми обіцяємо, що будемо гідні,

               Ім'я носити горде − українці!

               Нові звитяги ми запишемо у книзі

               На чистій незаплямованій сторінці.

4учень: Та головне, щоб всі у щасті жили.

               Щоб мирні весни розквітали всюди.

               Усміхнені, привітні, добрі, щирі

               По всій планеті проживали люди.

5учень: Прощавай, Букварику,

               Наш найперший,друже,

               Ми тобі, Букварику,

               Дякуємо дуже!

Всі: Хай збудуться всі побажання!

        Ходімо сміливо в Країну Знання!

Виконується пісня «Мандруйте Країною Знань»,слова Л. Мишури,

музика М. Ведмедері

Свято закінчується.

 

Тема: «Свято зустрічі птахів»

Мета: розширити і поглибити знання про весняні явища за допомогою художнього слова (приліт птахів,штучні домівки для птахів) виховати любов до птахів, до природи, ознайомити з давніми народними звичаями зустрічі весни.
Завдання: сформувати чітке уявлення про людину як частину природи, встановити чинники людської діяльності, що впливають на птахів, закріпити правила поведінки на природі, виховувати бережливе ставлення до птахів.
Обладнання: надпис "Свято зустрічі птахів”, малюнки птахів, маски, костюми.

Хід заходу

1-Й СОНЯЧНИЙ ПРОМІНЧИК:

Годі, квіточки, вам спати

Час давно вже вам вставать

Гляньте, сонечко сміється

В небі жайворонок в’ється

В’ється, радісно співає

Він весну вам сповіщає.

2-Й СОНЯЧНИЙ ПРОМІНЧИК: 

А весна та чарівниця

Щиро вам несе гостинці

Пташка, рибка, звір на волі

Божа бджілка, квітка в полі –

Всі весною оживають

Весну-красну прославляють. 

(Квіти пробуджуються, позіхають, встають) 

1- КВІТКА: Що трапилось? Чую дзвін!

Та звідки він?

2- КВІТКА: Хто нас розбудив

ми так солодко спали (позіхає)

3- КВІТКА: Ой, а мені холодно, я змерзла.

4- КВІТКА: Я здогадалась! Мабуть це вже весна.

1-КВІТКА: То чому не чути співу пташок.

2-КВІТКА: І струмочки чомусь не дзюрчать 

3- КВІТКА: Певно ми зашвидко прокинулись, давайте ще поспимо.

(хочуть знову заснути, але промінчики настирливо будять їх дзвониками).

4- КВІТКА: Ні, ви чуєте? Нас справді хтось хоче збудити.

1 ПРОМІНЧИК: Прокидайтесь, прокидайтесь

Це ми сонячні промінчики

2 ПРОМІНЧИК: Досить спати милі квіточки, на вас чекає велика справа.

1-КВІТКА: На нас? Але ж ми такі маленькі, безпомічні. Хіба ми можемо комусь допомогти?

1 ПРОМІНЧИК:

Вставайте, будемо весну закликати

Перелітних птахів зустрічати

Бо яка ж то весна, коли не чути голосного щебетання пернатих.

Здавна вважали, що тепло приносять на крилах саме перелітні птахи.

 2 ПРОМІНЧИК:

То ж давайте любі друзі

пісню заведемо

будем весну прославляти

веснянки співати

(Пісня "Ой, минула вже зима) 

ДИТ. 

1. Це куди подівся сніг

З гірки біля дому,

Він струмочками побіг

Не догнать нікому. 

2. З ним втекла сама зима

по одній дорозі,

гляньте льоду вже нема

і нема морозів.

3. Там струмочок веде свою

пісеньку в долині,

скоро проліски в гаю

розцвітуться сині. 

4. Бач, трава зазеленіла

чуєш, річка зашуміла

пісня лине над полями

небо кличе журавлями

то зелена веснонька пишно йде.

5. По всіх усюдах пісня лине

усе пробуджує від сну

і всі комашки, всі рослини

вітають чарівну весну

Весна іде, весна іде

Весну вітайте, діти

Пташиний спів вона несе

Тепло і перші квіти

Діти виконують пісню "Йде весна”.

В цей час заходить, кружляючи в танку, весна.

ВЕСНА: Добрий день, любі діти

Добрий день всім гостям свята

Знаю, ви мене чекали

І пісні мені співали

Зла зима мене не пускала

Холодними снігами замітала

Але ви її прогнали

І мене, свою весну

Дружно врятували

ДИТ. Весняночко-паняночко

Де ти зимувала?

ВЕСНА: У садочку на пеньочку

Пряла на сорочку

ДИТ. Ой весна, весна, днем красна

Що ти нам принесла!

ВЕСНА. Принесла вам літечко

Щоб родило житечко.

А ще принесла я вам свято "День зустрічі птахів”, бо яка ж то весна, коли не чути голосного щебетання пернатих. Віддавна вважали, що тепло приносять саме перелітні птахи.

Обряд зустрічі птахів влаштували 22 березня на свято Сорока святих. Напередодні випікали 40 фігурок у вигляді птахів їх називали "жайворонками” чи "голубами”. (роздає дітям "жайворонків”).

Рано-вранці діти брали частину цього печива і підвішували його на фруктових деревах. Решту тримали до обіду. Коли вилазили на дерево, то приказували:

ДІТИ РАЗОМ:

Пташок викликаю

З теплого краю

Летіть соловейки

На нашу земельку

Спішіть ластівоньки

Пасти корівоньки

ВЕДУЧИЙ: Ось уже скоро і перші птахи до нас прилетять. А чи все у нас готово. Як зустрінемо пташок? Для них треба хатки нові із рівненьких дощок.

Діти йдуть за куліси.

ДИТ. Андрій взяв татів молоток

І каже: Знаєш, татку.

Тепер іду я у садок

Хатинку будувати

Шпаки в садок нам прилетять

Коли весна прилине

В моїй хатинці закладати

Шпаки почнуть родину

А тато каже: Все це так

І до синка сміється

А знаєш, як хатинка ця

Що ти будуєш зветься?

Діти повертаються зі штучними будиночками для птахів. 

ГОРОБЕЦЬ:

Дім Новий! Кому? Шпакам?

Захоплю його я сам!

Я шпакам, я шпакам

Теремок цей не віддам

Я – розумний молодець

Славний хлопець-горобець!

Цінь цвірінь – Плиг-плиг-плиг.

В дім новенький на поріг.

ВЕДУЧИЙ: Ось яка оказія сталася з нашими першими гостями – шпаками і забіякою-горобцем. А ось чи можна вивішувати шпаківні, синичники, мухоловочники одразу в один час? На це питання нам дасть відповідь Абетка природничих знань.

АБЕТКА: Добрий день, дорогі друзі. Я – Абетка природничих вітаю вас зі святом "Зустріч птахів”. Для того, щоб ваші домівки заселили потрібні господарі, їх не можна вивішувати всі одразу. Шпаківні і трясогузочники розвішують з 20 березня по 10 квітня, тобто під час прильоту хазяїв, синичники до 15-20 квітня, а мухоловочники будуть доречі тільки до 1 травня.

Діти, на наше свято завітали не лише шпаки, а й інші перелітні птахи. Пташка, яка ось-ось прилетить до нас невеличка, завбільшки з горобця, на порівняно довгих тонких ногах. Забарвлення оперення біле і сіре, щоки білі, решта голови і горло – чорні. Це дуже рухливий птах. Часто можна побачити як він жваво бігає по землі. Та найхарактернішим для цієї пташки є дуже довгий хвіст, який вона швидкими рухами весь час підсмикує догори. (це трясогузка)
Приліт трясогузки (фонограма "голоси птахів”)
ТРЯСОГУЗКА: Мене звуть трясогузка або біла плиска. В народі кажуть, що своїм хвостом я кригу розбиваю, бо прилітаю саме під час скресання річок і часто мене можна побачити на крижинах. Я люблю оселятись поблизу води струмка, криниці чи великої калюжі. Охоче селюсь і поблизу людей – в клунях, під стріхою, в дуплах дерев, просто на землі. я принесла вам на крильцях не лише весняні дні, а й цікаву вікторину про птахів.

1.      У якого птаха найбільша сім’я? (сіра куріпка, 26-28 пташенят)

2.      Чи бувають перелітні звірі? (кажани)

3.      У якого птаха найкращий зір? (у орла, бачить з висоти 3 км у траві мишу)

4.      Гніздо якого птаха схоже на рукавичку? (синиця-ремез)

5.      Назвіть найбільшого птаха України (дрофа)
6.      Назвіть найменшу пташку України (корольок)
АБЕТКА: Птахи приваблюють нас не лише красою польоту, але й приємними, мелодійними голосами. Спів птахів, це сигнал самця адресований самці, щоб полегшити їх зустріч, а головне, попередити інших птахів свого виду про те, що дана гніздова територія вже зайнята. Про одного з кращих співаків моя загадка: Ми пішли до гаю вдвох. Я й сестра Маринка. А в гаю тім тьох та тьох та іще так .

ЧИСТО НЕ ТАМ, ДЕ ПРИБИРАЮТЬ, А ТАМ, ДЕ НЕ СМІТЯТЬ

Мета:  

·        Дати поняття про те, що таке довкілля.

·        Розкрити проблему екологічного стану свого краю.  

·        Узагальнювати і розширювати  знання дітей про значення рослин у природі , на конкретних прикладах показати вплив людей на природу рідного краю.

·        Розвивати спостережливість, розуміння неповторності довкілля.

·        Виховувати дбайливе ставлення до навколишнього світу, вміння захоплюватися дивами природи, бережливе та господарське ставлення до природи, потребу у збереженні та збагаченні природних багатств.

·        Підвести дітей до висновку про те, що «чисто не там, де прибирають, а там , де не смітять.»

Обладнання:  Малюнки із зображенням об’єктів  природи (сонце, хмари, дерева, квіти, пташки, тварини, річка тощо), аудіозапис «Голоси птахів»,  плакати з висловами про довкілля, мультимедійні засоби.

                                                               Хід заняття

   Сцену  оформлено так, щоб видно було, що оточує людину: намальоване велике сонечко, небо з хмарками, дерева, квіти, десь вдалині будинки, криниці, пташки, метелики тощо. На плакатах написані вислови про довкілля: «Чисто не там де метуть, а там, де не смітять!», «В світі матінки – природи не буває щось дарма!», «Природу люби і рідний свій край, їх глибоко вивчи й всебічно пізнай!».

Ведучий - Друзі! Запрошую усіх разом спробувати  прислухатися до оточуючого світу і зрозуміти його, поринути в його проблеми.  Пропоную разом поміркувати  над словами «Чисто не там, де прибирають, а там, де не смітять»

Ведучий. Тож запрошую всіх переглянути сторінки нашого журналу.

                       Перша сторінка нашого журналу має назву «Довкілля»

   Звучать голоси птахів, щебетання. Виходить хлопчик із палицею. Йде, щось наспівує і палицею збиває рослини. Назустріч йому йдуть хлопчики й дівчатка. Зупиняються й починають розмову.

Дівчинка. Що ти там співаєш, Іванку? І чого рослини псуєш своєю палицею, нащо їм голівки відсікаєш?

Хлопчик.  Ой ! І що ж це я роблю? Які голівки? Геть усе я тут попсував! Зілля позбивав! То й що? Ніяк второпати не можу…

Хлопчик. А палиця тобі второпати допомагає, еге ж? Я дивлюсь, ти замислився міцно… І про що, якщо не секрет?

Хлопчик. А про те, що таке довкілля! А палиця – просто так, щоб думалось легше. Ось так…

Дівчинка. Нелегкі твої думи. І що ти досі не зрозумів, що таке довкілля?

Хлопчик. І чого раптом ти про це думати почав, з якого дива?

Хлопчик. Ні, не зрозумів. Нам задала таке питання вчителька, бо незабаром у школі буде свято довкілля. Так для початку треба з’ясувати що це таке, і завтра розповісти в класі. От я і міркую весь час.

Дівчинка..  Ну, тоді, Іванку, не збивай зілля палицею, бо ти це саме довкілля якраз і руйнуєш, нищиш. Зрозумів?

Хлопчик. Не зрозумів! Я ж зілля збиваю, а ти говориш про довкілля. Де тут зв’язок? (Усі сміються)

Дівчинка..  А зв’язок тут безпосередній. Усе, що є у природі, усе, що є навколо тебе, - це і є довкілля. І воно необхідне тобі, розумієш?

Хлопчик. Це і є різне зілля, дерева і квіти, жучки й павучки, метелики і птахи, будинки і люди – все це довкілля людини, зрозумів?

Дівчинка.. Це сонечко, небо, вітер, повітря, дощик – все-все!

Хлопчик. А тому до нього треба ставитися дбайливо, любити його, намагатися робити так, щоб воно було здоровим і привабливим. Адже те що зруйнував – вже не повернеш!

Дівчинка.. І не нищити навіть того зіллячка, що ти он збиваєш. Адже для тебе воно немає цінності, а для жуків, мух, бджілок, метеликів – це корм і схованка, довкілля комах.

Хлопчик. До того ж зілля, що ти збиваєш, має лікарські властивості, а тому цінне для кожного. Ось так! То тепер ти розумієш, що таке довкілля?

(Іванко знизує плечима і мовчить)

Дівчинка.. Тебе оточують будинки і сади, ліси і парки, гори і долини. Ти живеш серед цієї краси. Озерні плеса, сині небеса, повітря й сонце і білі хмаринки. Краплиста і чиста вранішня роса і річечка, що вдалечінь побігла. І джерельце, що жебонить з-під землі, строкатий метелик, що присів на зілля. Тваринки великі й малі, пташки й жуки, трава і дерева, дощ і хмари . Усе це є довкілля , бо воно ДОВКОЛА!

(Під час промови на екрані поступово з’являються малюнки)

Хлопчик. Ну, то ти, нарешті зрозумів, що таке довкілля?

Хлопчик. Та ніби трішки… Якщо чесно, то так я і думав, тільки боявся висловитися, гадав, щось не так скажу, сміятимуться…

Дівчинка.. А от ти ніколи не бійся висловлювати думку! Навіть якщо вона хибна, то це не страшно, адже ми ще тільки вчимося, а тому можемо і помилятися. Головне, щоб кожен із нас прагнув більше знати про світ, у якому ми живемо.

(Діти йдуть зі сцени)

Ведучий.  Ну, а ви, діти, зрозуміли, що таке довкілля? Тоді прошу до наступної сторінки нашого журналу. Вона називається «Сумна казка»

Ведучий.  Діти, а чому казка може бути сумною? Чи доводилось вам раніше чути чи бачити таку казочку? Тоді дивіться.

(На сцену виходить Баба Яга. Галявина. На галявині повно різного сміття.)

Баба Яга. Ой, щось мені сумно і лячно. Так уже той ліс занапастили. Особливо поблизу міста, ну просто вийти неможливо, ніде потанцювати. Тільки уявіть! Прийдуть відпочити, то кричать, гілки ламають, а після себе таке лишають: і пляшки, і банки, і пакети…

                 Аж дивитися страшно! Всі начебто освічені, а так поводяться, ніби ніколи й до школи не ходили ... Навіть тварина не справить нужду де-не-де, а люди все собі дозволяють. І що воно далі буде? Ну що нам, бідним лісовим мешканцям, робити? Куди подітися зі свого рідного лісу?То я вкраду собі хлопця й бодай одного навчу природу любити.

Мавка. Бабусю, чого ви жалієтеся? Та так, що аж душа розривається... хто вас образив, рідненька ви моя?

Баба Яга. Хто-хто, люди, звичайно. Так допекли, так дістали, що далі нікуди. Поглянь навколо – і ти заплачеш. Бачиш, що наробили? Купи сміття залишили, а прибирати ніхто й не збирається. А ті ж пляшки навічно залишаться тут, вони ж не перегнивають, отак і стирчатимуть із землі. А їх щороку більше і більше.

Мавка. Треба до людей звернутися,щоб вони не робили такого лиха, бо ж ліс загине, і ми всі разом з ним...

Баба Яга. Ой, що ти кажеш! Що ми вже тільки не робили, як тільки тих людей не просили, як не наказували! Звичайно, є хороші люди, їх і просити не треба, вони й самі все розуміють. Поводяться чемно, не шкодять лісові, а ще й допомагають... А є такі поганці, без жодного уявлення про повагу до навколишньої природи. І не тільки не соромляться свого невігластва, а ще й навмисне демонструють його.

Мавка. Бабусю, тоді їх треба провчити. Ну, десь у болото завести, хай там Болотяний їх розуму навчить! Хай поблукають серед отих порожніх пляшок! А ось і діти ідуть. Чуєш, співають?

  ( Виходять хлопчики і дівчатка з піснею. Баба Яга і Мавка ховаються. )

Ведучий. Так, і справді казка сумна. Навіть страшно і уявити, яким буде        подальше життя серед такого сміття! Що ж робити? Як зарадити біді? Ну що, діти, цікаво дізнатися, що ж буде далі? Тоді мерщій до наступної сторінки, яка має назву «Хто це? Що це?»   

(По мірі відгадування загадок поступово з’являються нові картинки.)

(На сцені з’являються туристи. Вони дуже заморилися і готові зробити привал.)

Хлопчик. Ну, що ж, друзі, час вже і привал зробити. Ох і втомилися ж ми!

Дівчинка.. А давайте, щоб не просто так сидіти. Будемо загадки відгадувати. Я їх багато знаю. Впевнена, що і ви теж! Ось, наприклад, така.

Куди ступиш – всюди маєш.         

Хоч не бачиш, а вживаєш.      (Повітря) 

Правильно. От дивна штука, те повітря! І не видно його, і не чути, а от без нього і п’яти хвилин не проживеш. Його можна почути, відчути а от побачити не можна ніяк. Люди навчилися використовувати повітря для отримання електроенергії і не тільки .От дивина, як у казці!

Хлопчик. А тепер мою загадку відгадайте.

Всі його люблять, усі його ждуть.

А хто подивиться – кожен скривиться. (Сонце)                 

Правильно, це теж джерело енергії. Без сонечка теж не прожити людині на землі, адже воно дає світло і тепло, приносить радість людині ...Бо як його довго нема, то сумно тоді стає і похмуро.

Хлопчик. А от про що моя загадка, хто вгадає?

Торох – торох, розсипався горох.

Почало світати – нема чого збирати. (Зорі на небі)

Без зірочок нічне небо було б не таким красивим і величним, не було б до чого дотягнутися людині, не було б мрії… А мрія пробуджує людину до пізнання. Отже, зорі на небі – це теж свого роду джерело енергії.

Дівчинка. А про що моя загадка, хто вгадає?

Текло – текло , тай під скло лягло.  (Вода, лід)

А як без водички можна жити? Без води і не туди, і не сюди, - каже моя мама. І це свята правда, адже без води людина не може прожити і трьох днів.  Крім того, вода дуже сильна. Люди навчились використовувати силу води для отримання електричної енергії, а це теж і тепло, і світло. От що таке вода!

Хлопчик. А тепер мою загадку послухайте.

Кольорові коромисла через річку повисли.    (Веселка)

Правильно! Це справжня казка і велике диво. Веселка пробуджує в нас натхнення, радість. Від цього виникає бажання створювати прекрасні речі. Отже, веселка теж дає нам енергію, тільки духовну.   

Хлопчик. У мене ще є загадка. Хто відгадає, той молодець.

Є шапка, голови немає.

Є нога, але без черевика. (Гриб)

Усі молодці, бо відгадали. Це справді грибок. Гриби є в кожному лісі. Вони нам дають енергію життя.

Дівчинка. А от мою може не відгадаєте, бо важка.

Всі пани скинули жупани,

А один пан не скинув жупан.   ( Листяне дерево )

Так, дерева ростуть у лісі . Це не тільки окраса, а і наше чисте повітря, а значить і життя! Тому якщо ми хочемо зберегти його якнайдовше, то  треба навчитись піклуватись про ліс і  не смітити. Крім того ліс – це джерело тепла. Але використовувати його треба із розумом!

Хлопчик.  Вмійте природу любити,

               вам у походи ходити

               І мандрувать, любі діти.

               Вмійте ж природу любити!

               Кожній стеблині радіти.

               В полі, у лісі, над яром –

               Квіти, дерева і трави,

              Цвіту не вирви задаром,

              Гілки не втни для забави.

              Оберігайте повсюди

              Шлях і стежиночку в гаї.

              Все це окрасою буде

              Нашого рідного краю.

Ведучий. То скажіть, любі діти, чому ж ліс називають легенями планети? (Відповіді дітей)

А чому  про оточуючий світ називають джерелом енергії?

Чи цікаво вам дізнатися, що відбувалося далі?

Це означає, що нас зустрічає наступна сторінка «Чисте повітря»

Хлопчик. Ой, щось ми засиділися. Давайте у піжмурки пограємо.

Дівчинка. А я не хочу гратися у піжмурки, бо там за вербою хтось стоїть, і 

         мені страшно.

Хлопчик. Ну й скажеш теж, стоїть. Нікого там нема!

Дівчинка. А от стоїть і мені страшно. Я додому хочу.

Хлопчик. Не бійся. Я зараз перевірю, хочеш? Там нікого немає.!

Дівчинка . А от і є…

(Петро біжить до дерева, а звідти виходять Баба Яга і Мавка. Діти лякаються)

Всі. Хто ви?

Мавка. Я – Мавка, А це Бабуся Яга. Ми до вас прийшли з миром, щоб ви нам допомогли, бо ж ви хороші і любите своє довкілля, не забруднюєте його. Та ще й он скільки загадок знаєте хороших! Це правильно, треба любити навколишній світ, бо це наш дім, ми тут живемо, тож треба , щоб усюди були лад і чистота! По-господарськи треба ставитись до природи, не витрачати без потреби!

Баба яга. Ага, треба берегти своє довкілля, бо якщо загине ліс, стане поганим і брудним повітря, люди не зможуть дихати! Адже ліс – це легені Землі. А свіже повітря потрібне всім людям і всім тваринам та рослинам. А вдихніть лісове повітря. Правда воно хороше, духмяне?

Дівчинка . Так, воно настояне на ароматах лісу, дерев, трав, грибів, тому запашне. А в полі повітря по - іншому пахне…

Баба Яга. От ви в мене хороші діти. Я вас знаю, ви бережете природу; кожне деревце і травинку. Але ж є у вашій школі такі, що нищать природу. Тому ми просимо вас, щоб ви пояснили своїм друзям, як треба ставитись до природи.

Хлопчик . ( до інших дітей ) А хто ж у нашій школі такий, що нищить ліс?

Природу люблять наші діти, не нищать, пильно бережуть.

Уміють пташечці радіти, серед природи ж всі живуть.

Радіють сонечку й хмарині, радіють вранішній росі,

Бо це потрібно все людині. Всі хочуть жити у красі.

Хлопчик . А щоб зберегти красу і чистоту, треба навчитись всього лиш  не смітити, бережно ставитись до всього, що нас оточує.

Дівчинка . Так. І всі наші діти про це знають і пам’ятають. Хіба що малий Іванко.. Він іноді вміє зірвати щось та кинути, чи викинути пакет з-під цукерок або папірець. І скільки вже йому про це нагадували!

А може це заїжджі підлітки? Вони частенько заглядають сюди. Дуже сподобалося їм тут.

Бо колись я їх тут стрічала, вони горланили пісень,

В футбола грали і кричали, казились цілий божий день.

Так це вони таке лишили! Погралися і розійшлись…

Хлопчик . А я думаю, хто б це не був, він вчинив погано. А нам що, далі на це сміття дивитися? Давайте приберемо, щоб усім жителям лісу було затишно і добре. І надалі підтримуватимемо порядок у лісі разом з лісничим! Правильно я кажу?

Всі. Правильно!!! Ми приберемо, щоб Мавка і Баба Яга жили у своєму лісі спокійно. Щоб усім іншим лісовим мешканцям жилося тут добре і легко дихалося. І нам теж приємніше буде приходити на чисту галявину, ніж на брудну.

(Прибирають сміття, виносять)

Дівчинка  . А от ті, хто знову таке захоче зробити, стережіться! Ми не допустимо! Тим більше, що від цього залежить і наше майбутнє, і майбутнє всіх людей країни!

Всі. Не допустимо!

Баба Яга. От які діти молодці, дуже вам дякуємо. А тепер і поспівати можна!

                      (Звучить пісня, всі йдуть зі сцени.)

Ведучий.  Що ж, настала вже пора  підвести підсумок всьому сказаному. Тож  

запрошуємо вас, діти, до останньої, заключної сторінки нашого журналу, яка називається «Рецепт чистоти».    

Я скажу вам, діти, по секрету: треба берегти свою планету.

Бо Земля у цілім космосі одна. І найкраща, і жива вона.

Не забруднюйте її, бо це наш дім. Нам і жити, й працювати в нім.

Нам її потрібно захищати, ріки і озера розчищати.

Щоб було повітря свіже й чисті води, бо усі залежим від природи!

(Діти виходять по одному на сцену)

Хлопчик  Щоб до життя нам повернути річку, трудитись треба всім чимало.

              Не лити бруд їдкий в водичку і не кидати що попало.

              Розчистити дзвінкі джерельця, навкруг дерева посадити.

              Щоб пробудити знову річку – нам лише треба не смітити!

Дівчинка .      І в ліс прийшов, то не сміти! У лісі не господар ти.

А лише гість, поводься чемно і не кричи, як звір , даремно!

А лиш тихенько говори. Пляшки й пакети – прибери!

Природі все це не потрібно. Поводься з нею чемно й гідно.

Хлопчик .  Легені Землі – це зелені ліси!

Без них ні повітря нема, ні краси.

Тому про планету хай кожен подбає,

Не нищить ніхто хай дерев, не ламає.

Всім людям потрібно дерева садити,

Щоб дихати свіжим повітрям, щоб жити. 

Дівчинка .   Тож треба цю землю нам щиро любити,

Довкілля, навколишній світ берегти.

З любов’ю у серці, з добром треба жити.

І не серед бруду, а серед чистоти!

Тож дуже просимо усіх слова ці добре пам’ятати:

Щоб було чисто – не сміти, не треба буде й прибирати!

Сценарій Новорічного свята "Дванадцять місяців"
Мета:
1 Вчити дітей працювати над сценарієм невеликої казки, виразно декламувати, працювати великим колективом.
2 Розвивати творчість, уяву, імпровізацію, видумку.
3 Виховувати чуття міри, краси, інтерес до спільної праці з батьками, інтерес до свята як чуда, яке робимо своїми руками.

Обладнання: святково прибраний клас – ялинка, новорічні екібани, дитячі малюнки, газети, вітальні листівки, паперові сніжинки,

Дійові особи
Ведучий1, Ведучий 2, Ведучий 3, Ведучий 4.
Учень 1, Учень 2.
Учитель Знаювсе, Глашатай, Принцеса.
Мачуха, Падчерка, Чоловік, 1-а дочка, 2-а дочка.
Зима, Весна, Одна із сніжинок.
Дванадцять місяців: Грудень - Березень - Червень - Вересень – Січень - Квітень - Липень - Жовтень – Лютий - Травень - Серпень - Листопад

Сцена 1.

Учень 1
У рік новий трапляються дива,
І оживають казочки минулі.
А ось вам, друзі, казочка нова,
Хоч може здатися, що ви її вже чули.
Учень 2
Нехай ця казка радість принесе!,
Отож для вас усіх сьогодні п'єса.
Знайомтеся: учитель Знаювсе,
А учениця тут - сама принцеса.

Учитель Знаювсе
Принцесо, прошу Вас порахувать
І відповідь у зошит записати:
Тож скільки буде п'ять додати п'ять?

Принцеса
Мені уже набридло рахувати.
Одне і те ж, і так вже цілий рік.
Учитель мій вже знахабнів, я бачу:
Лиш в клас переступаю я поріг,
І зразу сотні прикладів, задачок.

Учитель Знаювсе.
Але ж принцесо...

Принцеса
(співає на мотив пісні
з репертуару Сердючки).
Якщо я вже народилась багата,
То навіщо вчитися й працювати.
Всю роботу відмінно
Тут зробити повинні
Ті, ким буду я завжди керувати.
От захочу: і зима зразу згине,
А весна зігріє нашу країну.
Буде ластівка в стрісі,
Й перші проліски в лісі
Аж до сонця пелюстками полинуть.
Ви скажіть мені, чи хороше свято,
Щоб мороз тріщав й заметіль мела.
Нащо Новий рік взимку святкувати,
Я не поняла, я не поняла.
Принцеса
Принцеса я чи ні, скажи-но?!
А краще - далі від біди.
Бажаю, пролісків корзину
Щоб завтра ж хтось приніс сюди.

Учитель Знаювсе
Але ж зима, принцесо...

Принцеса
Годі!
Нехай об'являть зараз всім,
Що квіти я чекати згодна
Вже зранку, десь в годинок сім.

Звучить соло для труби композитора Кларка..

Глашатай.
Увага! Увага, народе! Щось маю сказати для вас! Нехай і зимова погода, Та слухай принцеси наказ. До ранку хтось з вас неодмінно У лісі повинен знайти Квіток весняних аж корзину І все це в палац принести. А ще вам скажу не для преси, Хто зробить це перший за всіх Той зразу ж, у мить від принцеси Отримає золота міх.

Сцена 2.
Падчерка, мачуха, дві її доньки.

Учень 1 У цій хатині, знаєм точно,
Не чули слова "доброта".
Жорстока мачуха, а дочки
Такі ледачі, що біда.
Учень2 Лиш падчерка сама, без неньки,
Не знаючи покою й сну,
Працює тут добу ціленьку,
В душі чекаючи весну.

Заходить чоловік мачухи.

Чоловік
Оце-то, скажу, холоднеча!
Давно такі зими були!
А ще, як навмисно, під вечір
Мороз озвірів взагалі.

Мачуха
Чого ти, невдахо, приперся?
Душі в тебе просто нема
Йди геть і не рви мого серця,

Чоловік
Куди? Подивись-но - зима.

Мачуха і її чоловік співають на мотив пісні "Підманула, підвела"

ЧоловікТи казала, моя мила,
Щоб прийшов я в понеділок.
Я прийшов - тебе нема:
Підманула підвела.
Ти ж мене підманула,
Ти ж мене підвела.
Ти ж мене, чоловіка,
З ума, з розуму звела.

Мачуха
Я казала, у вівторок
Принеси хоч гривень сорок.
Ти прийшов - грошей нема.
Підманула, підвела.

Чоловік
Ти ж мене підманула,
Ти ж мене підвела.
Ти ж мене, чоловіка,
З ума, з розуму звела.
У середу, ти казала,
Буде і часник, і сало.
Я прийшов - цього нема:
Підманула, підвела.
Ти ж мене підманула,
Ти ж мене підвела.
Ти ж мене, чоловіка,
З ума, з розуму звела

Мачуха
Я казала, у четвер
Буде так, як і тепер.

Чоловік
Я прийшов - тебе нема:
Підманула, підвела.
Ти ж мене підманула,
Ти ж мене підвела.
Ти ж мене, чоловіка,
З ума, з розуму звела.
Ти казала, у п'ятницю
Приготуєш гарну птицю.
Я прийшов - її нема:
Підманула, підвела.
Ти ж мене підманула,
Ти ж мене підвела.
Ти ж мене, чоловіка,
З ума, з розуму звела.

Мачуха
Я казала, у суботу
Пошукай собі роботу.

Чоловік
Я знайшов, а ти сама
Підманула, підвела.
Ти ж мене підманула, Ти ж мене підвела. Ти ж мене, чоловіка, З ума, з розуму звела. Ти казала, у неділю Буде стіл, як в час весілля. Знов прийшов - тебе нема: Підманула, підвела. Ти ж мене підманула, Ти ж мене підвела. Ти ж мене, чоловіка, З ума, з розуму звела.

Мачуха
Все, набрид! Геть швидко з хати, В злиднях прожиті всі дні. Як не можеш щось дістати, Нащо ти такий мені.

Чоловік
Почекай, хотів сказати,
Є наказ для нас для всіх:
Хто квіток добуде за ніч,
Золота одержить міх.

Мачуха
Ви чули, ви чули, дівчата?
Ото, я скажу, новина.
Тож золота можна багато
Вже завтра отримати нам.
А що, як отак ризикнути,
Хоч це і, скажу вам, дурня,
Та ж добре багатими бути
Уже із наступного дня.

1-ша дочка
Ну, мамо, оце і загнули: Зима на дворі завива. Ви взимку про проліски чули? Таке взагалі не бува.
2-га дочка
Бува... Не бува... А охоче
В багатстві прожити життя.
Чи золота може не хочеш?
Чи золото, може, сміття?

Мачуха
Ой, годі сваритися, діти!
Та треба забрати своє.
Чого не буває на світі!
І проліски взимку теж є.

1-ша дочка
Болить в мене спина, матусю.

2-га дочка
Й тепленька в хатині в нас піч.

Мачуха
Так є ж іще падчерка, друзі!
Нехай пошукає за ніч.

Заходить падчерка

Мачуха
Ану, ледацюго, до мене!
За день хоч зробила би крок!
Бери краще нашу корзину
І в лісі знайди квіточок

Падчерка.
Я з ранку весь день працювала,
І ще не сідала на мить.
Зробила роботи немало,
Хотіла якраз відпочить.
Скажу вам відверто, чи можна,
Щоб квіти зимою росли?
Ще буде базікати кожен, Дурниці Ти нам не мели. Все сказано. Йди і не майся, Подалі біжи від біди! Без пролісків не повертайся Ти краще назавтра сюди.

Випихає падчерку на вулицю.

Сцена 3

Учень 1
Що ж діяти: хочеш-не хочеш,
Та доля така в неї зла.

Учень 2
Зібралася падчерка мовчки
І з плачем до лісу пішла.

Падчерка йде по лісу.

Падчерка
О Боже мій! Невже з-за квітів тих
Тут, в лісі, гинути я мушу.
Не чую вже ні рук, ні ніг,
А скоро не почую й душу, (замерзає)

З 'являються сніжинки, танцюють.
Танок сніжинок. Місяці запрошують сніжинок на вальс.
Бачать Падчерку і звуть Зиму.

Одна із сніжинок Зима! Зима! Скоріш сюди!
Дитина в лісі замерзає.
Уже недовго до біди.
А що робити, я не знаю.

З'являються Зима і торкається чарівною паличкою Падчірки. Падчерка приходить до тями.

Зима
У час такий у лісі і сама?
Зігрітися я тільки лише мрію. Ви хто?
Не впізнаєш? Зима. Іди до мене, я тебе зігрію. Он, бачиш, вогнище. У місяців сім'ї Допомогти і обігріти зможуть. Йдемо туди. Там друзі всі мої. Вони тобі найкраще допоможуть.

Підходять до дванадцяти місяців

Грудень
Ану мерщій, мерщій сюди до нас! Скажи-но нам відверто все, дитино,
Що привело тебе в зимовий час,
В таку тяжку холодную годину.
Мороз, ну аж мурашки по спині.Чого пішла із теплої ти хати?
Падчерка
Та наказала мачуха мені
Десь проліски у лісі відшукати.

Січень
Оце-то так! Квітки серед зими?
Такого я не чув іще, повірте.
І знаєш ти, і знаємо всі ми,
Що не ростуть зимою в лісі квіти.

Падчерка
Та знаю

Лютий
Ну і що ж то за діла -
Знущатись над дитиною простою?
Невже ж то мачуха така у тебе зла,
Що відпустила дівчинку зимою?

Березень
Скажу тобі я, Березень, таке:
У місяці моєму так буває -
На небі сонце ясно-золоте
І все навколо зразу розцвітає.

Квітень
На те й весна, голубонько моя,
Щоб розцвітали на поляні квіти.
І знаю все оце напевно я,
Бо ж сотні літ ось так і звуся - Квітень

Травень
І в травні зеленіє навкруги.
Повір, у цьому я добряче знаюсь,
Кущі, дерева, і поля, й луки.
Бо ж недаремно Травнем називаюсь.

Червень
А з червнем літо прийде.В добрий час!
І стане тепло і приємно всюди.
І сонечко усіх зігріє нас,
І будуть вдячні нам за літо люди.

Липень
А в липні смачно липи зацвітуть,
І бджілочкам багато є роботи:
Вони над квіточками загудуть,
І свіжим медом враз наповнять соти

Серпень
У серпні про серпа не забувай
І не лінуйся працювать ніколи.
Хутчіш новий збирати урожай!
Бо вже чекає, колоситься поле.

Вересень
У вересні до школи всі - гайда!
І всі ми з цим, скажу відверто, згодні.
Хто вчитися не любить - то біда!
Куди ж без знань, погодьтеся, сьогодні!

Жовтень
Пожовкне листя в жовтні, що робить.
У осені своя краса буває.
Вже день все менше й менше кожну мить, А ночі прибуває й прибуває.

Листопад
А я - Листопад. Далі вже зима.
Як ось тепер, ну хто ж цього не знає.
Так що, дитино, зрозумій сама,
Немає взимку пролісків. Немає!

Падчерка
Немає пролісків. Та все це знаю я.
Це ж мачуха мені все наказала.
Тож, бачите, то воля не моя -
Я теж їй говорила і благала.

Зима
Послухай, брате Березню, в руці
У тебе сила, знаю, ой, велика.
Допоможи ти дівчинці оцій,
А то ж, напевно, буде з нею лихо.

Березень
А що! Візьму і все переверну!
Без чар не так цікаво в цьому світі.
На п'ять хвилин покличемо весну!

З 'являються Весна.

Зима
Збирай, збирай-но швидше всюди квіти.

Падчерка збирає проліски.

Весна
Букет чарівний щастя принесе,
Злим людям подобріти допоможе.

Падчерка
Спасибі, друзі! Дякую за все!
Повірити очам своїм не можу!

Весна
Лиш квітку візьме хтось до рук своїх,
І зразу подобрішають ті люди:
Поселиться любов в серцях у них,
А чари злі ураз розтануть всюди.

Сцена 4.
Падчірка повертається додому з корзиною квітів, вкритоюхустиною. У хаті, мачуха, її дочки, чоловік.
Мачуха
(здивовано)
Ти бачиш, повернулась! Хоч зима
Лютує так, що відбирає мову.
Де проліски? Якщо їх тут нема,
То не благай - підеш до лісу знову.

Падчерка (усміхається)
Нарешті і додому я прийшла,
Побачила пригод-таки немало.
Ось проліски, матусю, принесла,
Корзину повну, так, як ви казали.

Мачуха
(грубо) (бере квітку, нюхає) (зразу добрішає)

Не може бути!
Так, давай сюди!
Не вірю навіть, сон оце чи правда. Дочуронько, скоріш до мене йди,
Дай обніму тебе, моя відрада!
Як я могла узимку у світи
Свою дитину випхати із хати
Прости мене, ріднесенька, прости,
Яка ж була зла! Яка пихата!

1-ша дочка (нюхаючи пролісок) Пробач! Пробач! Жорстокі ми були.

2-га дочка
Не розумію, як же ми могли
Тобі в житті робити стільки шкоди.

Чоловік
А в мене пропозиція якраз:
Якщо в квітках така чарівна сила,
Ми віднесемо проліски в палац,
Щоб їхні чари лиш добро творили.

Танець Мачухи і Чоловіка.

Всі
В палац! Скоріше в палац!

Сцена 5
Принцеса, учитель Знаювсе, гості.
Учень
Чека принцеса квітів весняних,
Чекає довго і чекає вперто,
Учень
А поки не приніс ніхто ще їх,
Нудьгу нестерпну розганя концертом.
Концерт
Принцеса
Вже сьома ранку - пролісків нема.
Це так народ виконує накази!

Учитель Знаювсе
Але ж, принцесо, на дворі зима,
Це неможливо, я ж казав Вам зразу.

Заходять мачуха, її чоловік, дочки, падчерка.

Мачуха
А ось і квіти!

Принцеса
Так? Давай, давай!Ось бачте, вчителю! Тепер мені ви винні!

Учитель Знаювсе
Але ж такого справді не бува,
Це дійсно щось таке неімовірне,

Принцеса (нюхаючи квітку)
Який чудовий запах, наче дзвін!
А скільки в квітці і краси, і сонця.
І мій народ, який чудовий він,
Приємно подивитись у віконце.
Які у мене помисли легкі!
Спішу, спішу робити я віднині,
Щоб щастя поселилось навіки
У кожнім серці, в кожної родини.

Принцеса і всі співають пісню з репертуару І.Білик "Если тьі хочешь, чтобы я была с тобой "

Принцеса В золоті й прикрасах
В діамантах теж

Падчерка Скільки не старайся,
Щастя не знайдеш
Учитель Знаювсе Щастя не здобудуть
Мідь і серебро.

Чоловік
Усміхайся людям
І твори добро.

Всі
Якщо ти хочеш,
Щоб в душі квітки цвіли.
Якщо ти хочеш,
Щоб вони добро несли

1-ша дочка
Хай лютує вітер,
Хай мете зима,

2-га дочка
Треба завжди жити
В дружбі з усіма.
Зима
Вчитися прощати,
Вірить в майбуття,
Весна

Щоб добром і щастям
Повнилось життя.

Всі
Якщо ти хочеш,
Щоб в душі квітки цвіли.
Якщо ти хочеш,
Щоб вони добро несли.

               

   «Ой яка чудова українська мова «

Святково прибраний зал.
Діти в українських костюмах. Звучать українські народні пісні.

Вчитель.
Добрий день вам, добрі люди!
Хай вам щастя-доля буде,
Не на день і не на рік,
А на довгий-довгий вік.
Є у нас предмет чудовий
Урок рідної мови.
Ласкаво просимо ми вас
На урок-свято до нас.

Учениця.
Мова кожного народу
Неповторна - і своя.
В ній гримлять громи в негоду,
В тиші трелі солов'я.

Учень.
На своїй природній мові
І потоки гомонять.
Зелен-клени у діброві
По-кленовому шумлять.

Учениця.
Солов'їну, барвінкову,
Колосисту - на віки -
Українську рідну мову
В дар дають мені батьки.

Учень.
Берегти її, плекати
Буду всюди й повсякчас, -
Бо ж єдина - так, як мати -
Мова в кожного із нас.

Вчитель. Так, рідна мова в кожного із нас єдина, як мати, як рідна земля. І де б не були ми, завжди хвилюємось, зачувши рідне слово, скрізь відчуваємо поклик Батьківщини.

Учениця.
Любіть Україну у сні й наяву,
Вишневу свою Україну,
Красу її вічно живу і нову,
І мову її солов'їну.

Учень.
Всі народи мову мають,
Всі пісень своїх співають.
Бо хто має мову рідну,
Той багатий, а не бідний.

Вчитель.
Нам найдорожча - українська чудова мова. Вона багата, співуча, мелодійна.
(Звучить пісня "Україночка" у виконанні мами однієї з учениць).

Вчитель.
Мова! А що таке мова? Народ говорить, що слово до слова - зложиться мова. Т.Г. Шевченко з цього приводу сказав:

Учень.
Ну що б здавалося, слова -
Слова та й голос - більш нічого.
А серце б'ється - ожива,
Як їх почує.

Вчитель.
А вірна дочка українського народу Леся Українка, тяжко хвора дівчина, єдину надію покладала на рідне слово.

Учениця.
Слово, моя ти єдиная зброє,
Ми не повинні загинуть обоє!
Може в руках невідомих братів
Станеш ти кращим мечем на катів...

Вчитель.
Панас Мирний писав: "Найбільше і найдорожче добро в кожного народу - це його мова, ота жива схованка людського духу, його і багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподівання, розум, досвід, почування".

Учениця.
Як бурі й гул століть, як шум віків,
Як подих, - рідна мова.
Вишневих ніжність пелюстків,
Сурма походу світанкова,
Неволі стогін, волі спів,
Життя духовного основа.

Вчитель.
Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може й сам викликати до себе поваги. А любов до рідної мови починається з колиски, з маминої пісні. Бо у ній материнська любов і ласка, світ добра і справедливості, щира віра в магічну силу слова.

Учениця.
Не цурайтесь того слова,
Що мати співала,
Як малого повивала,
З малим розмовляла.
(Звучить "Колискова" у виконанні учнів).

Учень.
Ти постаєш в ясній обнові,
Як пісня, линеш, рідне слово,
Ти наше диво калинове,
Кохана материнська мово.

(Звучить пісня "На калині мене мати колихала" у виконанні учнів класу).

Учениця.
Рідна мова в рідній школі.
Що бринить нам чарівніш?
Що нам ближче і миліш,
І дорожче в час недолі?!

Учень.
Рідна мова! Рідна мова!
Що в єдине нас злива, -
Перші матері слова.
Перша пісня колискова.

Учениця.
Мово рідна, слово рідне,
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
Тільки камінь має.

Учень.
Як ту мову нам забути,
Котрою учила
Нас всіх ненька говорити,
Ненька наша мила?!

(Виступ фольклорно-етнографічного ансамблю школи мистецтв).

Вчитель.
А якими прекрасними звертаннями багата наша мова.

Учень.
Є в нашій мові прекрасні звертання,
Добрі і щирі, прекрасні слова.
Тими словами усяк без вагання
Маму найкращу свою назива.

Учениця.
Мамо, матусенько, мамочко, ненько,
Матінко, усміх твій ніжний ловлю.
Мамонько рідна, моя дорогенька,
Я над усе тебе в світі люблю!

Учень.
Я і до тата умію звертатись,
Хочу в словах передати тепло.
Щоб мій татусь міг частіше всміхатись,
І щоб в душі його сонце цвіло.

Учениця.
Татку, татусеньку, таточко, тату,
Кращого в світі немає навкруг!
Татоньку, хочу тебе обійняти,
Ти мій порадник, заступник і друг!

Учень.
Я до бабусі з любов'ю звертаюсь
Бабцю, бабусю, бабуню моя!
І до бабусиних рук притуляюсь,
І відчуваю в них лагідність я!

Учениця.
Й до дідуся я іду по науку:
Діду, дідуню, навчи в світі жить!
Він на голівку кладе свою руку,
Голос сріблястий струмочком біжить.

Учень.
Слово могутнє, яка в ньому сила!
Скажеш з любов'ю і - радість росте.
Слово хороше народжує крила,
Ви не забудьте ніколи про те.

Учениця.
Донечко, синку, сестрице, братусю, -
Дружна, велика, щаслива сім'я!
Таточку, мамочко, бабцю, дідусю, -
Мій оберіг і родина моя!

Вчитель.
З родини, з сім'ї і починається любов до рідного слова.

Учень.
Мій отчий дім, не перебудь в мені
Пристанищем дитинства тимчасовим,
Даруй мені легенди і пісні,
І мамине до болю рідне слово.

Учениця.
О, рідна мово, серцю близька, -
Ти - щира пісня материнська!
Тебе ми любимо від роду:
Ти - мудрість нашого народу!

Учень.
Крізь заборон важке каміння
Пробилась ти, немов проміння.
Тобою можемо гордиться -
Ти - чиста звонкова криниця.

Учениця.
Немало мов на білім світі
Та серед них одна лиш - рідна!
Наш рід великий, славнозвісний,
Бо є в нас мова, є в нас пісня!

Вчитель.
У нас в гостях викладачі школи мистецтв. Послухайте у їхньому виконанні давні українські пісні "Орел", "Ой у полі жито".

(Учениця читає вірш подільського письменника Брилінського "Мова українська").

Мова українська - то Шевченка слово,
Лесі Українки і Марка Вовчка.
Мова українська - то дарунок Бога.
Це барвисте слово генія Франка.

Мова українська - це і степ широкий,
Це сади вишневі і гаї, ліси.
Мова українська - океан глибокий
Мудрості народу - вічної краси.

Мова українська - це велика сила,
Прадідів великих, це духовний світ.
Це борців безстрашних братськії могили,
Голод смертоносний і жорстокий гніт.

Мова українська - берегиня наша,
Пісня материнська, голос немовлят.
Мова українська - це достатку чаша
І найбільше свято із відомих свят.

Мово наша рідна, йди широким кроком
Впевнено і гордо в світле майбуття.
Не лякайся, мила, цих тривожних років.
Ти для нас - єдина і на все життя.

Вчитель.
А ви, дітки, знаєте рідну мову? Ось ми зараз перевіримо.

1. Загадки.

Хто я?

В нас однакове ім'я.
А скажіть, хто брат, хто я?
Я скажу: "З дерев лечу".
Брат: "Я поштою примчу".
(Лист)

- Як називається особливість таких слів?
(Багатозначність)

Двоскладове, яснокриле,
Світу я тепло даю.
І тоді я людям миле,
Коли другий склад гублю.
(Сонце, сон)
- До якої частини мови належать ці слова? (Іменники)

- Що в них є спільного? Чи є вони спільнокореневими?

Доберіть спільнокореневі до кожного слова.

2. Скласти прислів'я.

Доб1 Му4 Жи5 Ри11
Хто7 Ре2 Во10 Ти6
Вміє8 Го9 То3 Ти12

- А про мову які прислів'я знаєте?

1) Слово чемне кожному приємне.
2) Мудре слово - добрий друг в біді.
3) Ласкаве слово - що весняний день.
4) Гостре словечко коле сердечко.
5) Добрим словом мур проб'єш, а лихим у двері не ввійдеш.
6) Слово - не горобець, вилетить - не піймаєш.

3. Фразеологізми. (Пояснити значення)

Як сніг на голову -
Як крізь землю провалився -
Замилювати очі -
Пекти раків -
Накивати п'ятами -

4. Чарівні слова.

Учениця.
Сійся-родися ніжне "будь ласка",
Вдячне "спасибі", "вибач" тремтливе.
Слово у серці, як зернятко в ниві.
"Доброго ранку",
"Світлої днини"
Щиро даруй ти людям, дитино.

Вчитель.
Молодці, діти, знаєте рідну мову. Але є люди, які її цураються. Ось як про це пише Павло Глазовий.

Учениця.
КУХЛИК
Дід приїхав із села,
Ходить по столиці.
Має гроші - не мина
Жодної крамниці.
Попросив він: "Покажіть
Кухлик, той, що скраю".
Продавщиця: "Што? Чего?
Я не понімаю?!"
- Кухлик, люба, покажіть,
Той, що з боку смужка.
- Да какой же кухлик здесь,
Єслі єто кружка!
Дід у руки кухлик взяв
І насупив брови:
- В Україні живете
Й не знаєте мови...
Продавщиця теж була
Гостра і бідова.
- У мєня єсть свой язик,
Ні к чему мнє мова!
І сказав їй мудрий дід:
- Цим пишатися не слід,
Бо якраз така біда
В моєї корови:
Має бідна язика
І не знає мови.

Учениця.
Ти зрікся мови рідної. Тобі
Твоя земля родити перестане,
Зелена гілка в лузі на вербі
Від доторку твого зів'яне!
Ти зрікся мови рідної. Нема
Тепер у тебе роду, ні народу...

Вчитель.
Мово рідна, ти бездонна криниця мудрості народної, невичерпне джерело багатства. Хто приходить до твого джерела, той стає мудрим, багатим, як сама українська земля.

(З альбомів "Усна народна творчість" діти зачитують прикмети, легенди, і усмішки.

Звучить українська народна пісня "Грицю, Грицю, до роботи". Під час пісні - інсценівка).

Вчитель.
А казки ви любите, діти? Уважно послухайте і скажіть, з якої казки слова.

1) По засіку метений, на яйцях спечений... (Колобок)
2) Ішов дід лісом, а за ним бігла собачка... (Рукавичка)
3) Я... за три копи куплена, у півбока луплена... (Коза-дереза)
4) Гуси-гуси, гусенята!
Візьміть мене на крилята. (Івасик-Телесик)
5) Вона плиг з вовка та:
- Битий небиту привіз! (Лисичка-сестричка та Вовк-панібрат)

Вчитель.
Молодці! Адже багатющий українських фольклор тісно пов'язаний з давнім періодом нашої мови. Він віддзеркалює душу народу, його історію.

Учениця.
Вивчайте мову українську,
Дзвінкоголосу, ніжну, чарівну,
Прекрасну, милу і чудову,
Як материнську пісню колискову.

Любіте нашу рідну мову
Беріть до зброї рідне слово.
Ні! Не забули ще слов'яни
Шевченка заклик полум'яний!

Бо вона ж така багата,
Українська мова!
Неповторна і крилата,
І така чудова!

І цвіте у ній кохання,
Рушники з квітками
Мрії наші і бажання,
Верби над ставками.

Найрідніше, сокровенне,
Найдорожче в світі.
І святкове, і буденне,
В ній батьки і діти.

Не цурайтесь мови, люди,
Не цурайтесь роду.
Як зачахне рідне слово, -
Не буде народу...

(Звучить пісня "Щоб в вас і в нас...")

Я пишаюся тим, що я українець!

Очікувані результати:

Учень

має уявлення про найпростіші права і обов'язки людини;

має уявлення про значення знань, освіти в житті людини;

називає риси громадянина України, риси патріота своєї Батьківщини;

наводить приклади вияву любові людини до своєї Батьківщини, вияву гордості людини за свою Батьківщину, громадської діяльності дітей;

робить висновки про наявність у себе рис громадянина України і патріота своєї Батьківщини, про необхідність самовдосконалення (громадянська освіта);

визначає свої можливості щодо виконання обов'язків члена родини, учня, однокласника, друга.

Навчально-методичне забезпечення уроку: карта України, її символи, Конституція України, репродукції краєвидів; стікери, маркери, ватман для виконання вправ; роздатковий матеріал для учнів (на кожну парту); виставка книжок українською мовою, рушники.

Знову школа дітей стрічає,

Перше вересня в нас в дворі.

Срібно-срібно дзвоник лунає,

Ясне сонечко угорі.

Позбігались до школи діти,

Бо ж до знань усі стежки ведуть.

Сміх і радість повсюди, квіти...

Світлі класи давно вас ждуть.

Знов уроки, нові предмети,

Добрі друзі, пісні і сміх.

І відкриються знань секрети,

Що їх школа дає для всіх.

Я сьогодні всіх щиро вітаю

В нашій школі, у дружній сім’ї.

І міцного здоров’я бажаю

Й щастя-радості, любі мої.

Зайчик сонячний в класі стрибає,

Він радіє, що учні прийшли.

Всім вам успіхів радо бажає

Та щоб всі ви здорові були.

Ми знову разом, ми прийшли до школи,

Де нас чекають успіхи нові.

Так хочеться, щоб був мир в Україні,

Не було горя, не було війни.

Ми дякуємо тим, хто нас оберігає,

Тим, хто життя віддав, вклоняємось до ніг.

Шануєм, пам’ятаємо і .. знаєм,

Що в Україні запанує мир!!!

Яке це щастя, коли мирно всюди,

І музика чарівна у душі.

Усміхнені і раді світу люди,

Тепло ласкаве та ідуть дощі.

Краса така, що просто не збагнути,

Уся земля радіє і цвіте.

І це не казка. Так повинно бути

І все неначе добре, а проте

Іде війна. Стріляють автомати

І гинуть люди у своїм краю.

І плаче Україна, плаче мати,

Синочки рідні падають в бою...

Перш ніж почати наш святковий урок, давайте схилимо голови у пошані, пам’яті за тих, хто захищає нашу землю, за тих, хто загинув у страшній братовбивчій війні. Помовчимо, помолимося, подякуємо...

Я жду вістей, що буде мир в країні,

Що ворог виведе від нас свої війська.

І усміхнеться сонечко людині,

І перемога наша вже близька.

Я сподіваюся, я дуже хочу миру,

Щоб цвітом вбрались в Україні всі сади.

А люди заспівали пісню щиру,

Й не стало в нас ні горя, ні біди.

Я хочу миру! Як я хочу миру!

Щоб стало тихо-тихо на землі.

Щоб долітав лиш спів пташок в квартиру,

В дворі сміялись діточки малі.

А всюди квіти, усмішки і ласка,

Та аромат веселої весни...

А світ такий, немов чарівна казка

І в світі більше вже нема війни...

Так, іде війна, війна за наш спокій, за свободу, за мир. За те, щоб жили діти, щоб у нашої країни було майбутнє. Щоб було сонце над головою, блакитне небо, смачна паляниця на столі. Хліб - наше багатство. Саме тому символами нашого уроку будуть колоски пшениці та жита, вирощені на полях рідної землі та запашна паляниця, випестувана руками майстрів-пекарів.

Люблю я в рідному краю

Пропахлі вітром колоски –

Таке чіпке безмежне поле,

І мамин хліб, і ті стежки,

Якими вранці йдуть до школи.

І перші проліски в гаю,

І щедре сонечко в блакиті.

Люблю Вкраїну я свою:

Вона найкраща в цілім світі.

Горджуся родом хліборобів,

Майстрами хліба і землі,

Шаную скромний їх доробок,

Діла великі і малі...

Україна - земля моя рідна,

Щедрі ниви, безмежні поля.

Ми зовемо тебе - земля хлібна.

Ти найкраща, моя сторона.

Колосяться на ниві пшениця і жито,

І везуть у комори зерно золоте.

Паляниці рум’яні, духмяні, великі

Нам до столу матуся тепер принесе.

Будем з хлібом, а значить –

Ми будем багаті.

Будем жити щасливо

І в будень, і в свято.

Ось дар священний - їх хлібина

Лежить у мене на столі,

Неначе пісня голубина,

Неначе сонце на крилі.

Хліб священний лежить на столі –

Запашний і рум'яний, високий

Знають добре старі і малі,

Що то рук хліборобських неспокій.

Хліб священний лежить на столі,

В нього запах жнив'яного літа.

Хай завжди буде хліб на столі

І, як сонце, сіяє над світом.

У хлібі краплі поту жаркого,

Рук роботящих жагуче золото.

І людське щастя на всі часи...

Будь гідним хліба, який їси.

Сьогодні на уроці ми «виростимо» символічні колоски, які допоможуть розкрити сутність нашої країни і нашого для неї життя.

Перший колосок.

Наша земля

Розповім я вам легенду.

Колись давно Бог створив народи і кожному наділив землю. Наші ж предки кинулися на розподіл пізніше, але землі їм уже не дісталося.

От вони й пішли до Бога. А він у цей час молився, і вони не сміли йому щось сказати. Стали чекати.

Через деякий час Бог обернувся, сказавши, що вони чемні діти, хороші. Дізнавшись, чого прийшли до нього, запропонував їх чорну землю. «Ні, - відповіли наші предки, - та муже живуть німці, французи, іспанці, італійці...»

«Тоді я вам дам землю ту, що залишив для раю, там усе є: річки, ліси, степи, море, гори. Але пам'ятайте, якщо будете берегти її, то вона буде ваша, а ні - ворога.»

Пішли наші предки на ту землю, оселилися і живуть до сьогоднішнього дня. А країну назвали Україною. (карта України)

Погляньте, діти, на карту України. На ній позначені кордони української землі, де з давніх-давен живе наш народ. Простір землі, заселеної українцями, такий великий, що аби перетнути його пішки із заходу на схід, треба йти 90 днів. Загальна територія займає площу близько одного мільйона квадратних метрів. Тому Україна є однією з найбільших країн світу. Українців близько 50 мільйонів чоловік.

Україна - це велика й прекрасна країна. Вона має високі Карпати та мальовничі Кримські гори. Її найбільша річка Дніпро тече через усю Україну і впадає у Чорне море. Друга річка теж мальовнича і широка, зветься Дністер. Випливає він із Карпат і тече також у Чорне море. В українських річках та озерах багато риби. В лісах мешкають різні тварини. А в землі є кам'яне вугілля, залізо, нафта, сіль. Найбільші міста України: Київ, Львів, Харків, Одеса.

Але славиться наша Батьківщина не тільки своїми містами, річками, горами, степами й лісами. Славна вона своїм працьовитим, волелюбним народом, який протягом віків боровся за свою незалежність.

Нема на світі України

Без хвиль могутнього Дніпра.

Як українці - без калини,

Без солов'я і рушника.

Народ, що вік при бурі й сонці

Віддав землі, як мати доньці,

Всі сили, працю і любов,

Щоб Україна знов і знов

Росла, цвіла!.. Щоб твердо стала

На шлях, який собі обрала.

І в незалежному житті

Долала всі шляхи круті.

Другий колосок:

Ознаки держави

Як ви думаєте, що є ознаками держави?

- Чим країни відрізняються одна від одної? /гронування/

Україна має свою державну символіку. Давайте пригадаємо, яку.

Наш герб державний - тризуб золотий

Бере початок з Київської Русі.

Символізує мир і єдність поколінь,

Ще й творчу працю для землі-матусі.

Герб - це символ влади. В основу сучасного герба нашої держави покладено стародавній золотий тризуб на синьому тлі. Це дуже старовинний знак. Він зустрічається ще за часів Київської Русі. Тризуб - прадавній знак Рюриковичів - був державним знаком Київської Русі за часів Володимира Великого, який жив більше тисячі років тому. Тризуб карбували на монетах князя Володимира, князів Святополка та Ярослава Мудрого.

Число три завжди вважалося казковим, чарівним. У народних казках йдеться про трьох богатирів, три бажання, три дороги. Отже, у тризубі відображено триєдність життя. Це Батько - Мати - Дитина. Вони символізують собою силу - мужність - любов.

Наш герб - тризуб: воля, слава, сила,

Наш герб - тризуб. Недоля нас косила.

Та ми зросли, ми є, ми завжди будем,

Добро і пісню несемо ми людям.

Герб - це символ чого?

Хто заснував цей знак?

Що саме зображено на нашому гербі?

На якому фоні зображено тризуб?

Скільки років нашому гербу?

А прапор наш - це небо голубе,

Безхмарне, мирне і таке бентежне.

Сіяє в ньому сонце золоте,

Поля пшениці колосяться тут безмежні.

Наш прапор - символ праці і достатку,

Людей щасливих, що живуть на цій землі.

Український прапор. Синь українського неба і золото неозорих пшеничних ланів переніс наш народ на свій прапор. Блакитний колір - це колір води, чистого неба, символ миру. Жовтий - це колір вогню, сонця, без лагідних променів якого немає життя на землі, це колір пшеничної ниви, зерна, хліба. Ці кольори мають значення миру і багатства, бо наш народ мирний і працелюбний. Це підтверджують ст. 1, 18 Конституції України, в яких говориться, що Україні - суверенна і незалежна демократична держава, і загальнополітична діяльність її спрямована на забезпечення власних національних інтересів і безпеки, мирне і взаємовигідне співробітництво з іншими державами.

28 січня 1992 року Верховна Рада України затвердила Державний Прапор

України - синьо-жовтий.

Прапор - державний символ.

Це для всіх ознака сили,

Це для всіх ознака слави.

Синьо-жовтий прапор маєм:

Синє - небо, жовте - жито.

Прапор свій оберігаєм,

Він - святиня, знають діти.

Прапор свій здіймаєм гордо,

Ми з ним дружні і єдині.

Що символізує жовтий колір на нашому прапорі?

А що означає блакитний?

Чи має значення розташування кольорів на прапорі? Яке?

Гімн України - це пісня держави,

В ньому лунають не просто слова.

Це наша історія, віра і слава,

Мрії і прагнення, наша душа.

Слова палкі, мелодія врочиста.

Державний гімн ми знаємо усі.

Для кожного села, містечка, міста –

Це клич один з мільйона голосів.

Ви, звичайно, не раз чули мелодію Державного Гімну України. Він звучить щоденно о 6-ій годині ранку та о 24-ій годині вночі на українському радіо. Гімном Україна розпочинає і закінчує день. З Гімну починаються урочисті збори, незвичайні масові події, Гімном їх і закінчують. Бо це урочиста патріотична пісня, яка уславлює державу, є символом її державності і національної єдності.

У статті 20 Конституції України записано: «Державний Гімн України - національний гімн на музику Михайла Вербицького зі словами, затвердженими законом... (Павла Чубинського)».

Державним Гімном України є музична редакція пісні «Ще не вмерла Україна». Слова написав більше ста років тому (1862р.) поет, вчений Павло Чубинський. Вперше з нотами пісня була надрукована у 1885 році. Проте її виконання і поширення довгий час заборонялося і переслідувалося. І тільки в незалежній Україні ця пісня стала Гімном.

Ознакою держави є її Конституція. У нашій країні Конституція - Основний закон. Прийнята вона 28 червня 1996 року. (показати)

У статтях Конституції записані всі права і обов'язки громадян, за якими ми з вами всі повинні жити.

Права ми маємо усі такі:

На працю і на відпочинок.

Навчатись в школі мусим ми,

І слід нам думати про кожен вчинок.

Так, справді, адже маємо крім прав

Обов'язки, що в Конституції зазначені.

Трудитись так, щоб ти корисним став

Своїй державі, матінці Вітчизні.

Любити Батьківщину ми повинні

І бути справжніми для неї патріотами.

Батькам допомагати, рости сильними

І все робити це тільки з охотою.

Ознакою держави є її мова.

«Рідна мова дорога людині, мов саме життя» - говорить народна мудрість. Без мови не може існувати жоден народ та його культура. Найбільше і найдорожче добро кожного народу - це його мова.

Із сивої глибини віків бере початок наша мова. Пройшла вона тернистий важкий шлях. Але які б страшні не були сторінки нашої історії, мова вижила і сьогодні розвивається. Стаття 10 Конституції України проголошує «Українська мова є державною мовою».

Наша мова співуча, мелодійна, багата.

Наша мова калинова

І ласкава, і медова,

І багата, і не бідна -

От що мова наша рідна!

Розцвітай же, рідне слово!

І в родині, і у школі,

Й на заводі, і у полі.

Пречудово, пречудово -

Розцвітай же, слово!

А хто є першою особою в державі?

На кого лягає відповідальність за все, що відбувається в країні?

Країна наша має Президента –

Людину, що за все відповіда,

Турбується про нашу Україну,

Про наш добробут і краще життя.

Хто ж є Президентом України? (портрет)

Перевіримо, чи уважно ви слухали.

Загадки

По ньому ми живемо із вами –

це основний закон держави.

(Конституція)

Знак держави головний –

Всяк його повинен знати.

Воля, слава, сила в нім. –

То ж попробуй відгадати.

(Герб)

По радіо звучить щоденно

патріотична пісня,

що возвеличує Вкраїну

і прославляє навічно.

Коли звучить він - всі встають,

до серця руку прикладають,

і вголос, й подумки співають,

і Україну прославляють.

( Гімн)

Синьо - жовте полотнище

гордо майорить.

Це - ознака сили й слави

Української держави.

Синє небо, жовте жито –

цю святиню знають діти.

(Прапор)

Переходимо до наступного колоска.

Національні символи та обереги.

Діти, назвіть, які ви знаєте національні символи України.

Народними символами українців є батьківська хата і святий хліб, вишитий рушник і материнська пісня, верба і калина, хрещатий барвінок, дивовижна писанка і віночок, вірний своєму краю лелека і ще багато інших. Всі вони - давні добрі обереги. Знайомство з ними ви будете продовжувати на уроках читання, природознавства. А сьогодні ми назвемо основні, які завжди згадуємо, говорячи про Україну.

Верба - живуча, всюди проростає,

Про те, що життя вічне сповіщає.

Красу символізує, є святою.

І той здоровий, кого «б'ють» вербою.

На Вербний тиждень,

Перед Великоднем

Говорять, силу нам дає господню.

Калина - символ щастя та краси,

Кохання вірного, що вічне на землі.

Весільний коровай нею квітчають,

Оселю в свята завжди прикрашають.

Вінок український - це символ надії,

Кохання і молодості, світлої мрії.

12 квіточок до нього вплітають,

І всі вони певне призначення мають.

Хліб і рушник - одвічні людські символи. Хліб-сіль на вишитому рушникові були ознакою гостинності українського народу. Прийняти рушник, поцілувати хліб - символізувало єдність, злагоду, глибоку пошану тим, хто виявив її. Цей звичай пройшов віки, став доброю традицією і в наш час.

Щедрим сонечком, ясним нині

Хліб лежить на новій скатертині.

Був він змелений і потрушений,

У діжі старенькій замішаний.

На тривогах, на нашій щирості

Він настояний і розчинений.

Надихайтеся запахом хлібним,

Щоб він пахнув над полем хлібним.

Наступний колосок близький і рідний, символізує він одну з найбільших цінностей держави – сім’ю, родину.

На світі білому єдине,

Як і Дніпрова течія,

Домашнє вогнище родинне,

Оселя наша і сім'я.

В щасливі і тяжкі години,

Куди б наш не стелився шлях –

Не згасне вогнище родинне

В людських запалених серцях.

- Зараз я пропоную вам подумати і сказати декілька слів про своїх батьків. /інтерв'ю/

Наступний колосок:

Я і Україна.

Чим для вас є Україна?

Яким є ваш внесок у розбудову нашої країни?

Які ваші першочергові завдання?

Практична робота: У кожного з вас на парті лежить колосочок. Подумайте і напишіть на його зернятках, що потрібно робити вам, маленьким школярикам, щоб наша Україна ставала ще кращою, багатшою, сильнішою /можна зробити по групах/.

Впевнена, що всі ваші відповіді щирі і відображають ваші справжні переконання. А зараз давайте ще раз поговоримо про ті завдання, які стоять перед вами на сучасному етапі. Спробуємо заповнити останній колосок зернинками вашого особистого вкладу до процвітання України.

Я - українка!

Горджуся й радію,

Що рідною мовою

Я володію.

Шевченковим словом

Умію писати

Слова мелодійні

І вірші складати.

Я - українка!

Живу в Україні,

На вільній, єдиній

Моїй Батьківщині,

Де все мені в радість:

Ліси і садки,

Озера й річки,

І глибокі ставки,

Лани неосяжні,

І гори, й долини,

Цвіт білосніжний

У лузі калини.

В душі моїй солодко

Грає сопілка,

Бо я з України!

Я українець й дуже цим горджуся,

Чарівну маю мову і пісні.

І світові сказати не боюся,

Бо думи в мене чисті і ясні.

Я хлібом - сіллю друзів зустрічаю,

Хорошим людям руку подаю.

А щирим, світлим - душу відкриваю,

несу добро й завжди на цім стою.

Люблю красу, її творити вмію.

І заздрощів в душі моїй нема.

Я доброту у серденьку лелію,

Щоб поділитись нею з усіма.

Практична робота: виготовлення силуетів (аплікація) україночки й українця.

Діти розміщують виготовлені аплікації навколо карти України.

З малої зернини зростає хлібина.

З малої дитини - доросла людина.

Ми діти твої, дорога Україно!

Зернятка малі колосистої ниви.

Земля моя мила - моя Україна.

Я тут народився і тут я живу.

Для тебе я вчуся, знання здобуваю,

Бо я тебе дуже люблю.

Ти рідна мені, ніби матінка мила,

Моя незалежна земля - Україна.

Усі свої вміння, усі свої сили

Тобі я віддам до останнього, все.

///патріотизм///

Що можу я зараз для тебе зробити?

Чим можу тобі я допомогти?

Мабуть, головніше тепер - це учитись,

Щоб у майбутньому не підвести.

Хтось стане учителем, хтось космонавтом...

Усі ми колись оберемо свій шлях.

Та все починається з цієї ось парти,

У школі для злету беремо ми старт.

///навчання///

Праця посильна завжди корисна.

Це пам'ятати повинні усі.

Мамі і татові я допоможу,

Бабусям, дідусям, сусідам моїм.

Картоплю зібрати,

Водиці принести,

Сходити по хліб в магазин.

Хіба це так важко?

Ні! Це ж бо так легко!

А допомога приємна усім.

///праця///

Моя Україна - ліси і діброви,

І річка, що манить, на сонці блищить.

Поля і горбочки, струмки і ставочки.

Без цього усього не можна прожить.

Тож треба не тільки усе це любити:

Сміятися сонцю, краплинки ловити.

А слід берегти це багатство природне,

Не завдавати ні болю, ні шкоди.

///охорона природи///

Колосок до колоска - вийшла нива чимала.

Та пшениця в нас незвична - повна ваших знань вона.

Про країну - Україну, нашу рідну Батьківщину,

Яку треба нам любити, шанувати та цінити.

Сценарій свята Осені

Учні:

Покосили пшениці й жита.
Ми не зчулись, як минуло літо.
Вже надходить осінь золота.
Молоде, зелене сходить жито.

Зажурились квіти неспроста,
Вранці роси випадають білі.
Вже надходить осінь золота –
Жовкне листя у саду на гіллі.

Осінь, осінь!
В гості тебе просим
З щедрими хлібами,
З високими снопами,
З листопадом і дощем,
З перелітним журавлем.

Осінь:
Ось я-за сосною.
Ось і листя в’яне.
Хто я? Це за мною
Йдуть густі тумани
Ранками імлистими.
Вдень, як позолота,
Обриваю листя - це моя робота.

1-й учень (дивиться): Справді, осінь.

2-й учень:
Заходь до нас,
Тут хлопчики й дівчатка
Зібралися стрічать тебе давно.

3-й учень:
Про себе розкажи спочатку,
Порозважайся з нами заодно.

Осінь:
Прийшла пора збирання урожаю,
Тому й погоду гарну я тримаю,
Аби устигли хлібороби славні
Із щедрих нив у цей погожий час
Позвозити весь урожай в комори —
Нехай собі лежить там про запас…
А це ось у руках моїх, погляньте,
Із листя різнобарвного гірлянда.
До всього ж я художниця завзята,
Гірлянду подарую вам, малята!

Учні:
1. Малює осінь на деревах,
Ґуля по травах і стежках.
Калини кетяги рожеві
Тримає в бронзових руках.

2. Пливе туман сріблястий в лузі
Над синім поглядом ріки.
Верба за літечком у тузі
Скида червоні кісники.

3. Земля ще сонечком полита
Осінні фарби зігріва.
Чита лелека в книзі літа
Про землю-матінку слова.

Перегорта крилом сторінку,
Холодні ночі в мандри звуть –
Йому озерце і домівку
Ніде у світі не забуть.

5. Літо осені у вічі
Синім вересом глядить,
В сад рожеву айстру кличе
І метеликом летить.

У ворота літа дзвонить
Юний вересень-школяр,
Золоте калини гроно
Осінь хилить на буквар.

Хлопчик-Вересень:
Добридень, милі! А якщо заждались Ви мене, малі, то це тому, що вранці проводжав я діток у школу - і в місті, і в селі. Я вів їх пер­ший раз у перший клас. Це ж зараз, діти, вересень у нас.

(Пісня "Осінь знову до нас прийшла”).

Хлопчик-Вересень:
Назва першого місяця пов’язана з вересом - росли­ною дуже поширеною на Поліссі. Верес, як і липові гаї, дуже цінний медонос. У середині вересня відлітають у вирій птахи. Колись люди, побачивши в небі ключ журавлів, примовляли: "З чужої сторононьки вертайтесь додомоньки”. При цьому годилося загорнути в хустинку грудочку землі і тримати її до весни. Помітивши перший журавлиний ключ, що повертався з вирію, ту гру­дочку одразу ж закопували у полі чи городі. Це робили для того, щоб весна була щедрою і буйною.
Про вересень у народі кажуть так.

Діти (за чергою):
1. Вересень - рум’янець року.
2. Садок у вересні, що кожух у січні.
3. Вересень студений, але ситний.
4. Вересень струшує груші в садочку.
5. Як вересень, то й дощик сіє.
6. 3 вересня, на Тадея, селянин не журився - в хаті хлібець завівся.
7. 4 вересня, Боголіпа, — час перших осінніх приморозків.
8. 6 вересня, Євтихія, - якщо день випадає дощовий - буде осінь погожа і щедрий урожай у наступному році.
9. 11 вересня, Усікновення, — це період останніх гроз.
10. 14 вересня, Семена. До цього дня селяни поспішали повністю обсія­тись озиминою. В цей день, у давнину, коли не було електрики, запалювали посвіт — пристрій, яким освітлювали хату. Вогонь від посвіту мав зберіга­тись в оселі аж до Великодня.
11. 19 вересня, Михайла Чудотворця, - від Михайла починали святкува­ти храмові свята (празники).
1.21 вересня, Друга Пречиста. З цього дня можна було засилати сватів. 13.27 вересня, Здвиження. Одне з найзагадковіших осінніх свят. У цей день, начебто, відбувається суд над лісовими плазунами - гадюками і вужами. Тому в давнину батьки забороняли дітям ходити цього дня до лісу.

Учні:
1. Подивись, на видноколі
Мов змінилися ліси.
Хто це їх у жовтий колір
Так барвисто прикрасив ?

Ось край річки жовті клени
І берези золоті.
Ялинки лише зелені
Залишились в самоті.

3. І пишаються дерева
Золотим своїм вбранням:
Це якийсь маляр, напевно,
Догодити хоче нам.
.
4.А маляр цей –
Місяць жовтень. –
У відерцях чарівних
Жовту фарбу перебовтав
І розбризкує по них

Хлопчик-Жовтень:
Ми вересневі вдячні за старанність:
Врожай добротний зібрано без втрат!
І ось прийшов сьогодні на світанні
У гості жовтень - вересня я брат.
В садах те листя, що було зелене,
Зробилося одразу золоте.
Принишкли і дерева, і кущі.
Уже осінні перші йдуть дощі.

(Лунає пісня "Шпачок прощається”).

Жовтень:
Українська назва другого осіннього місяця не потребує будь-яких пояснень. Довколишні гаї вже зодяглися в яскравий привабливий жовто­гарячий колір з усіма його відтінками. Назва "жовтень” відома ще з давніх часів. В Україні були й інші назви: грязень, хмурень, листопадник, зазимник. Однак найточнішою можна вважати народну назву - весільник. Бо починаючи від Покрови, тобто 14 жовтня, вже дозволялося справляти весілля. У народі так і казали: жовтень - на весілля багатий.

Діти (за чергою):
1. Вересень пахне яблучками, а жовтень - капустою.
2. Жовтень ходить по краю та й виганяє птах до раю.
3. Жовтень як не з дощем, то зі снігом.
4. Якщо у жовтні листя з берези і дуба не все опало - чекай суворої зими. Якщо все-зима буде теплою.
5. Жовтень хоч і холодний, але листопад і його перехолодить.
6. Не встиг у жовтні роздивитись, як сонце зійшло, а воно вже на заході.
7. 4 жовтня, Кіндрата, - починали готуватися до зими.
8. 5 жовтня, Фотія, - якщо листя з берези ще не опало, то сніг ляже пізно.
9. 9 жовтня, на Івана Богослова, завершували всі польові роботи.
10. 14 жовтня, Покрови, - починали вечорниці та весілля.
11. Свято Покрови належить до числа великих. Особливо популярним воно було у козаків. Покрова вважалася також заступницею жіночої та дівочоїдолі. День Святої Покрови є переломним: після нього вже починала нагадувати про себе зима. Тому й казали: "Покрова всю землю покриває листям або снігом”, чи "По Покрові, то і по теплі”.
20 жовтня, Сергія Послушного. З цього дня вже чекали зими. 

Учні:
1. Дощик сиплеться з кленочка
Дощик жовтий, золотий…
А зелені ще дубочки
Хочуть осінь обійти.

Дощик сиплеться і пада,
По стежинці дріботить.
І веселим листопадом
Вітер грається й біжить.

3. Довго буде він зеленим
Тумани осінні пить…
З кучерявих мрійних кленів
Казка осені летить.

Ой, навіщо мені листя,
Коли вже іде зима,
Коли холодно вже стало
І пташок ніде нема.

5. Краще скину я листочки
І тихесенько засну.
Буду спати, буду ждати
Сонце, радість і весну.
Хлопчик-Листопад:
Більше й більше листя з кленів
Облітає з кожним днем.
По траві іще зеленій
Листопад по парку йде.

(Пісня "Осінь”).

Листопад:
Назва останнього місяця теж не потребує особливих роз’яcнень. У цю пору з дерев опадає останнє листя, ліс стає незатишним, непривітним. Досить цікавими є давні назви листопада - напівзимник, ворота зими, грудкотрус, падолист. А про листопад в народі говорять так.

Діти:
1. Листопад вересню - онук, жовтню - син, а зимі-рідний брат.
2. Листопад білими кіньми іде.
3. Листопад зимі ворота відчиняє.
4. Листопад уриває дні, а накликає ночі.
5. Листопадовий день, що заячий хвіст.
6. Листопад не лютий - проте спитає чи одягнений, чи взутий.
7. 4 листопада, день Казанської Божої Матері, - остаточна межа пере­ходу від осені до зими.
8. 10 листопада, Параски, якщо день випадає сонячний - зима буде тепла і м’яка, якщо хмарний - то наприкінці грудня вдарять морози.
9.14 листопада, Кузьми і Дем’яна, свято зустрічі зими (курячі іменини).
10. 21 листопада, Михайла. Михайло має сповістити про початок зими, він приїздить на білому коні.
1.Кузьми, Дем’яна - свято, яке урочисто відзначали ковалі, бо, за народ­ною уявою, ковальському мистецтву навчали людей святі праведники, їм приписується ще одна висока місія, наче б то Кузьма з Дем’яном є захисни­ками людей і тварин він укусів змій. У цей день колись відзначали зустріч зими, так звані "курячі іменини”. Вважалося, що в цей день обов’язково має бути мороз. Із цього приводу казали: "Кузьма з Дем’янот ковалі-закують дороги і річки - до весни не розкувати”.

Учні:
1. Тепер, коли вже зібрано врожай, іще заможнішим став рідний край! Ми закликаємо усіх Вас побувати на ярмарку веселому у нас.

(Діти займають місця за прилавком. "Веселий ярмарок”).

2. Увага! Увага! Спішіть-поспішайте!
Господарі й гості, глядіть, не минайте.
На ярмарок прошу гуртом, поодинці,
Чекають на вас там чудові гостинці.
3. На ярмарку нашім веселім, багатім
Є чим дивуватись і є що придбати,
Тут щедрі дарунки із саду й городу,
Тут пісня і жарти - усім в нагороду.
4. Мерщій бо на ярмарок всі поспішайте.
Купуйте, милуйтесь, танцюйте і грайте!

Картопля:
Купуйте, куштуйте усі бараболю.
Варіте і смажте із сіллю й без солі.
Сто страв господиня з картоплі зготує.
Картопля, як хліб - вона всіх нагодує.

Помідор:
Беріть помідори, вони пречудові,
До вашого столу хоч зараз готові.

Морква:
Ця морква під сонечком щедрим зростала,
Земелька водою її напувала,
Тому-то морквина така соковита,
Моркв’яного соку вам треба попити.

Часник:
Хто гострого хоче, часник хай придбає.
Він всякi мікроби вогнем випікає.

Груша:
Скуштуйте цю грушу - солодку, духм’яну.
У роті, немовби медок, вона тане.

Яблука:
Лоточків із яблуками не минайте,
Які до смаку Вам, такі й вибирайте.
Сортів тут багато — усі вони різні.
Ось - яблука ранні, ось - яблука пізні.

Калина:
Беріте калину - червоні корали -
Ці кетяги небо і сонце ввібрали,
Напоїть матуся калиновим чаєм,
Недугу ураз, як рукою, знімає.

(Інсценізація народної пісні "Омелькова сімейка”).

Учень:
У нашого Омелечка невелика сімеєчка:
Тільки він та вона, та старий, та стара,
Та Іван, та Степан, та Василь, та Панас,
Та той хлопець, що в нас,
Та дві дівки косаті, та два парубки вусаті,
Та дві Христі в намисті, та дві ляльки в колисці.
Он як!

Омелько:
Так, у мене, Омелька, чималенька сімейка.
Усі хочуть їсти-пити, треба посуд їм купити.

Омельчиха:
Купити кожному по мисці:
Великому - велику, меншому - меншу,
Маленькому—маленьку,
Найменшому - найменшу.

Бабуся:
А що миска без ложки?

Дідусь:
Доведеться купити ложки.
Великому - велику, меншому-меншу,
Маленькому - маленьку,
Найменшому - найменшу.

Омельчиха:
Та ще треба купити діткам
Сорочки та спіднички,
Чобітки і рукавички,
Звичайнісінькі шнурки,
Стрічечки і пояски.

Омелько:
Ой, доведеться.

Діти:
А гостинці?

Омелько:
Будуть вам і гостинці.

(Омелько підходить до лотків і купує миски, ложки…).

Діти (з-за прилавків):
О, дядько Явтух до нас їде!

(Інсценізація пісні).

Куди їдеш, Явтуше?
Куди Їдеш, мій друже?
- Не скажу!
-Та коли ж твоя та добрая ласка,
То й скажеш!
- На базар!
- Ой, що везеш, Явтуше?
- Ой, що везеш, мій друже?
- Не скажу!
- Та коли ж твоя та добрая ласка,
То й скажеш!
- Груші!
- Ой, дай мені, Явтуше,
Ой, дай мені, мій друже.
- Не дам!
- Та коли ж твоя та добрая ласка,
Так даси!
Візьми ось, гниленьку!

Ведуча:
А що ще є в твоєму возі?

Явтух:
Не скажу, а відгадаєте - покажу!

(Діти у костюмах відповідних овочів загадують загадки).

1. Стоїть пані, чепуриться,
Бо вдягла сорочок триста.
(Капуста).

2. Товстий Гнат –
При землі, не впізнать,
А як вирвеш, борщик звариш,
Тоді й похвалиш.
(Буряк).

3. А що то за коні стоять на припоні,
Довгасті, голчасті, зеленої масті.
Нічого не возять, лише солі просять.
(Огірки).

4. Без рук, без ніг, а виліз на пліт.
(Гарбуз).

5. Сидить Марушка в семи кожушках,
Хто її роздягає, той сльози проливає.
(Цибуля).

(Коли всі загадки відгадані, "овочі” говорять):

Гарбуз:
Ми - з гарбузової родини,
А виростаєм для людини!
За те нас люблять і шанують,
Що різні страви з нас готують!

Огірок:
Який салат без огірка?

Буряк:
А що за борщ без буряка?

Морква:
Чи то без моркви?

Капуста:
Без капусти?

Усі разом:
Без нас в каструлі буде пусто!
Це правда, хлопчики й дівчатка,
Ми є-і всі живуть в достатку!

(Інсценізація народної пісні "Ходить гарбуз по городу”).

Ведуча:
На доброму ярмарку ми побували,
Одні - продавали, інші—купували!
Співали, сміялись та ще й жартували,
А тепер вже й додому час.

Ведучий:
Наш ярмарок закінчується. Ми бажаємо, щоб завжди на ваших столах був достаток, щоб вам було що продавати, за що купувати.

(Пісня. Співають діти).

Ой там, на веселім базарі,
Продавали, купували, жартували.
Із покупками потому
Повертаємось додому (2 рази).

Виховна година «Я – дитина і я маю право»

Мета: ознайомити учнів із міжнародно - правовими стандартами прав людини; із поняттям прав людини; розкрити їх зміст; розвивати в учнів впевненість; виховувати правову свідомість та громадянську позицію.

Обладнання: Конституція України, Закон України «Про освіту», витяг із Конвеції прав дитини

Хід заняття

- Дорогі діти, пропоную поговорити про права дитини. Це важливі знання про права особистості . Ваші однолітки за кордоном також вивчають свої права і вміють ними користуватись.У світі існує окремий день, присвячений правам людини - це 10 грудня. Щоденно кожен з нас чує: права людини передбачають… Що ж таке права людини?

Вступна бесіда.

1. Що, на вашу думку, значить слово «право», «права»?

2. Чи можна сказати, що кожна людина має права?

3. Чи потрібно підтримувати права людини і громадянина державою?

4. Як ви вважаєте, можливо, щоб не було прав людини?

- Сьогодні ми розглянемо права дитини та дізнаємось, що записано в Конвенції ООН.

Розповідь вчителя. Передусім, Конвенція – це угода.

Текст Конвенції про права дитини готувався, обговорювався та узгоджувався більше десяти років. Конвенція ООН про права дитини - це угода між країнами. В ній записано, як уряд кожної країни має дбати про дітей. Конвенція була прийнята та відкрита для підписання та приєднання резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1989 року. Цей особливий документ було ратифіковано 191 країною світу.

Конвенція ООН про права дитини набула чинності в Україні з 27 вересня 1991 року і з цього часу є частиною національного законодавства.

Україна ратифікувала Конвенцію ООН про права дитини в перший же рік своєї незалежності. Різні державні інституції та міністерства покликані відповідати за дотримання прав дитини в Україні. Багато зусиль також докладають громадські організації, які працюють на терені захисту прав дитини, щоб кожна дитина почувала себе захищеним законом повноцінним членом суспільства.

Конвенція ООН про права дитини – це твої права. Вони знайшли своє відображення у чинному законодавстві України. Ти можеш не думати про них. Ти можеш не використовувати їх щодня. Втім, ти маєш знати, що вони існують і вони невід’ємні від інших прав, гарантованих тобі державою.

Закони різних країн - різні. Йдеться зокрема про цифру повноліття і про вік, з якого підліток несе кримінальну відповідальність за скоєний злочин: в одних країнах це 7 років, в інших – 12, в Україні – 14 – 16 років. Але ти повинен знати, що є права, які не можна змінити. Наприклад, право на турботу і піклування. Також незмінним є, твердження про те, що всі діти мають рівні права. Держава може бути більш чи менш демократичною, але змінити ці права вона не може. Вони – твої. Конвенція ООН про права дитини містить 54 статті. В них ти знайдеш 40 прав, які має дитина. Всі права можуть бути класифіковані за певними принципами.

Розповідь вчителя:

Основні права людини — гарантована законом міра свободи (можливості) особи, яка відповідно до досягнутого рівня еволюції людства в змозі забезпечити її існування і розвиток та закріплена у вигляді міжнародного стандарту як загальна і рівна для усіх людей.

Ознаки основних прав людини:

1) можливості (свободи) людини діяти певним чином або утримуватися від певних дій, спрямовані на задоволення потреб, без яких вона не в змозі нормально існувати і розвиватися;

2) можливості, що обумовлені біосоціальною сутністю людини, належать їй від народження і не потребують «дозволу» з боку кого б там не було, у тому числі й держави. Вони не можуть бути «відібрані» за свавіллям влади держави, оскільки не «дані» нею. Це природні невідчужувані права;

3) можливості, які не обмежені територією держави ( поза територіальні ) і не залежать від національної належності людини (наднаціональні): вони належать їй вже в силу того, що вона є людиною. Вони походять від природи людини і покликані формувати та підтримувати в людині почуття власної гідності, її індивідуальність;

4) можливості, що є залежними (у плані здійснення) від можливостей суспільства — рівня його економічного, політико соціального, духовно-культурного розвитку. Зрозуміло, що рівень розвитку суспільства не залишається незмінним, так само, як і потреби самої людини;

5) можливості, що мають правовий характер, оскільки внесені до законодавчих актів, які створені в межах держави і на міжнародному рівні.

Визнання, дотримання, охорона і захист державами (у результаті угод) основних прав людини, закріплених на міжнародному рівні, є свідченням про те, що вони стали не лише об’єктом міжнародного регулювання, але й міжнародними стандартами.

Положення про права людини, що містяться у статтях Статуту ООН (1945), стали основою становлення нового інституту права — міжнародного захисту прав людини і основних свобод. 10 грудня 1948 р. Генеральна Асамблея ООН затвердила Загальну декларацію прав людини, яка проголосила центральний пункт концепції прав людини — визнання людської гідності кожної особи.

З 1948 р. 10 грудня відзначається в усьому світі як День прав людини.

Права людини набули цінності, яка належить усьому міжнародному співтовариству, і отримали обґрунтування в міжнародному праві як правовий стандарт, до якого повинні прагнути всі народи і держави. З моменту визнання цих прав кожна людина набувала певного правового статусу відповідно до міжнародного гуманітарного і, разом із ним, національного права.

Комплекс міжнародних документів (Загальна декларація прав людини 1948 p., Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права і Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, прийняті ООН у 1966 p., Факультативний протокол до останнього) складають Хартію прав людини. Міжнародні пакти про права людини поклали на держави обовязок забезпечити поступове здійснення в них прав усіма необхідними засобами, включаючи законодавчі.

Кожна країна світу, що взяла на себе зобов’язання виконувати міжнародні конвенції, у тому числі про права людини, повинна керуватися принципами і нормами цих угод у своєму внутрішньому законодавстві.

Україна є стороною практично всіх багатосторонніх конвенцій ООН в галузі прав людини. Однак у зв’язку з теперішніми соціально-економічними умовами вона не в змозі забезпечити виконання низки міжнародних норм.

Як би там не було, кожна людина має можливість захистити свої права. Хотілось би наголосити саме на тому, як ви особисто можете захистити свої права.Функцію захисту конституційних прав та свобод громадян, у т. ч. і дітей, покладено на судову владу. Приміром, батьки, які ухиляються від виконання своїх обовязків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою, чи є хронічними алкоголіками або наркоманами, за рішенням суду можуть бути позбавлені батьківських прав. Крім вищезазначених судових, існують ще й позасудові методи захисту прав дитини через звернення (у т. ч. й самих дітей) до опікунських рад при місцевих держадміністраціях, органів і службах у справах дітей з усіх питань захисту прав та інтересів, до відділів освіти - у випадках порушення права дитини на освіту. Відповідно до ст. 10 Закону України «Про охорону дитинства» дитина має право особисто звернутися до органу опіки та піклування, служби у справах дітей, центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, інших уповноважених органів за захистом там своїх прав, свобод і законних інтересів. Серйозною проблемою є низький рівень обізнаності не лише юних, але й дорослих громадян України щодо прав людини і прав дитини. Отже, наступним кроком повинно стати доведення змісту міжнародних актів та національного законодавства у галузі прав дитини до відома широких мас громадян.

Закріплення отриманих знань.

Гра «Павутинка».

Розглянемо малюнки та спробуймо класифікувати права:

Всі діти мають право на життя.

Всі діти мають право на піклування і турботу.

Всі діти рівні у своїх правах.

Права «піклуйтеся-про-мене».

Ти маєш право на достатнє та здорове харчування.

Ти маєш право на освіту.

Ти маєш право на медичну допомогу.

Ти маєш право на розваги.

Права «не знущайтеся наді мною».

Ти маєш право на захист від економічної експлуатації та примусової праці.

Ти маєш право на захист від будь-якої роботи, яка може бути небезпечною для твого здоров’я.

Ти маєш право не бути жертвою війни.

Ти маєш право на захист від сексуальної експлуатації.

Права «я маю власну думку».

Ти маєш право виражати свої погляди.

Ти маєш право сповідувати свою власну релігію.

Ти маєш право об'єднуватися з іншими.

Ти маєш право на інформацію.

Права «спеціальних потреб»: життя деяких дітей є важчим, ніж у їхніх однолітків. Тому такі діти потребують спеціальної уваги і піклування.

Діти-інваліди.

Діти, позбавлені батьківського піклування.

Діти-біженці.

Діти у конфлікті з законом.

Проведення гри «Мікрофон».

Метод «Мікрофон» надає можливість кожному і кожній сказати щось швидко, по черзі відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію.

Питання запропоновані для обговорення:

1. Чи вважаєте ви за потрібне вивчати свої права та методи їх захисту? Чому?

2. Де і як ми можемо дізнатися про свої права та обов’язки?

Правила проведення такі:

• говорити має тільки той чи та, у кого в руках «мікрофон» ( уявним мікрофоном може бути ручка, олівець, тощо );

• відповіді не коментуються і не оцінюються;

• коли хтось висловлюється, інші не можуть говорити або викрикувати з місця.

Заключне слово класного керівника. Закінчуючи наше засідання, хочу наголосити на тому, що наш Основний Закон – Конституція, так як і Загальна декларація прав людини гарантують нам можливість людського життя, ставлять його попереду будь-яких чинників нашого буття. Тому ми завжди повинні твердо пам’ятати: «Кожна людина має обов’язки перед суспільством, у якому тільки й можливий повний розвиток її особи». А саме: неухильно додержуватись Конституції та інших законів України; не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей; шанувати і поважати державні символи України; не задавати шкоди природі, історико-культурній спадщині. Відшкодовувати завдані їм збитки. Немає прав без обов’язків, немає обов’язків без прав. І ще одну заповідь повинен запам’ятати кожен із нас: «Шануй батька свого і матір свою». Адже, саме батьки дали нам життя, саме вони щоденно переживають за нас, хочуть, щоб ми завжди були здоровими, щасливими.

Для того, щоб допомогти тобі вирішити будь-яку проблему, створені державні соціальні служби для сім’ї, дітей та молоді. Тут тебе захистять, навчать або нададуть консультацію з питань захисту твоїх прав.

Великдень.

Недалечко червоне яєчко

Мета: сприяти розвитку інтересів дітей про свято Великдень 

        Виховувати повагу до традицій свого народу, любов до рідного краю.                                       

         Розширити та поглибити знання дітей про Великодні свята ( обереги, символи )                                

                Показати красу і значущість одного з найвеличніших християнських свят.

Обладнання: ікона, Великодній кошик, крашанки, писанки, паска, рушник,  вербові гілочки.

Хід заняття

Вчитель організовує дітей, запрошує їх стати у коло.

Вступна бесіда про весну.

- Ось прийшов до нас другий весняний місяць. Назвіть його, будь ласка,( квітень ).

- Чи раді пиходу квітня діти, дорослі?

- Яку радість приносить весна тваринам, пташкам, рослинам, деревам, квітам?

Розповідь вчителя про весну:

- Весна. З її приходом все пробуджується у природі. На землю приходять радісні

 веселі свята.

- Яке найбільше свято ми будемо відзначати скоро ( Великдень ) 

- Так, цього дня воскрес Ісус Христос. До цього свята готуються заздалегідь. Тож, про те, як святкують Великдень в Україні, ми дізнаємось на нашому занятті.

Неділю перед Великодньою неділею називають Вербною. Жінки, нарізавши вербових гілочок, несли їх до церкви освятити. Тому, що верба – символ (діти доповнюють) – пробудження природи. Свячену вербу дуже шанують, її закладають за ікони (від недуги та грому), виганяють нею на Юрія перший раз худобу, щоб гарно паслась, не хворіла. Було, зазвичай, матері, принісши посвячену вербу, неодмінно «били» нею дітей, риказуючи:

                      Не я б'ю, верба б'є,

                      За тиждень – Великдень.

            Недалечко червоне яєчко.

            Будь здоровий, як вода,

            Будь багатий, як земля,

            Будь плідний, як лоза.

- З цього приводу побутувало цікаве прислів'я: «Верба красна, б'є напрасно, верба біла – б'є за діло»

- Давайте і ми пограємо в гру « Вербич » ( обрати Вербича за допомогою лічилки  «Котилася торба з високого горба!» ) Правила гри: Всі діти стають у коло, а Вербич посередині кола з вербовою гілочкою в руках.

Діти: - Вербич, Вербич, весну поклич!

Вербич: - Зараз покличу.

Діти: - І ми з тобою, побий нас вербою.

Діти обертаються спинами до Вербича, а Вербич торкається до кожної дитини гілкою і промовляє такі слова:

       - Не я б'є, а верба б'є . За тиждень – Великдень.

       Весна принесла золотого ключа, а ви пошукайте собі Вербича.

Після цих слів кладе гілочку в центрі кола і стає у коло. Хто швидше візьме гілочку, після слів: « Раз, два, три, гілку верби бери! », той стає Вербичем ( ГРУ повторити 2 – 3 рази )

Вихователь запрошує дітей сісти на стільчики півколом.

До групи заходять діти ( дівчинка і хлопчик ) в національному одязі, в руках Великодній кошик.

           - Гей, Великдень!

           Гей, весна!

           Що несе мені вона:

           Сонце,квіти і в додаток

           Ціп'яток курчаток,

           Пташеняток у садку,

           Зайченяток у ліску,

           На голівоньку вінок, а у кошик – крашанок.

- Люди добрі! Йде Великдень,

Несе білу паску, дзвонить в дзвони,

Розсипає радощі і ласку.

Воротонька відчиняймо,

Гостонків вітаймо.

 Вчитель запрошує дітей присісти, а кошика ставить на стіл, перед іконою Ісуса Христа.

Розповідь вчителя  про Великдень.

- Великдень завжди святкують і святкували у неділю. Тиждень перед Великоднем називаюь чистим або білим. Кожен день цього тижня має своє призначення. Люди перед Великоднем білять хати, прикрашають кімнати рушниками, прибирають подвір'я. Найважливішим днем цього тижня є четвер, який називається чистим, світлим, великим, жилавим. Чистий четвер – це день весняного очищення. Ще до схід сонця селяни чистять в коморах, стайнях, на подвір'ї, хатах – все повинно бути чистим і виглядати по-святковому. Існує повір'я, що в Чистий четвер,  до схід сонця ворон носить із гнізда купати своїх дітей в річці. Хто купається раніше від воронячих дітей, той буде здоровим протягом року. Хворі люди купаються вночі – «Поки ворон дітей не купає», щоб очиститись від хвороби. В Чистий четвер стрижуть дітей, щоб волосся не лізло і голова не боліла. У цей день господині готують сіль до Великоднього столу. Грудку солі загортають у ганчірку і кладуть до печі. Коли ганчірка обгорить, сіль забирають і зберігають до Великодня. За Чистим четвергом настає Страсна п'ятниця. В цей день гріх робити. Дозволяється пекти паски і саджати капусту.

Вчитель запрошує дітей заглянути у Великодній кошик. Кошик накритий рушничком, вихователь знімає рушничок, пропонує дітям розглянути вишивку і простеляє його на столі, потім викладає паску, запитує:

- Що це ? ( Великодній хліб, паска ).

Вчитель читає вірш « Паска »  

В Страсну п'ятницю рано встала,

        Замісила тісто на опару,

   Добавила молочка, яєць,

   Родзинок та масла,

   Цукру білого, дрібку солі,

   Накрила рушничком,

   Та поставила на осонні:

   «Підходь тістечко, запашне, тугеньке,

    Щоб вийшла пасочка,

    Смаченька, легенька».

    Тістечко по формам розкладу,

    В піч гарячу посаджу.

    «Випікайся, пасочко, час твій поспів,

    щоб потрапити до нас на Великодній стіл».

Діти розглядають паску.

- За Страсною п'ятницею надходить Великодня субота ( або Красна субота ) – день виготовлення Великодніх яєць.

- Які яйця готують люди ? ( крашанки, писанки, дряпанки, мальованки ).

Вчитель уточнює відповіді дітей, доповнює. Викладає з кошика розписані розписані яйця, показує дітям.

Дряпанки ( шкрябанки ) – орнамент видряпується гострим предметом.

Крашанки (капанки ) – віск чи фарба падають краплинами.

Мальованки – візерунок малюється пензликом.

Писанки – візерунок розписують за допомогою спеціального писачка.

 Писанка має до семи кольорів.

Вірші про писанку.

«Писанка»

Я писанка – красуня

Вся в рисках і в квітках.

Красу митців несу я,

Їх славлю у віках.

Мене кладуть у свято

На пишному столі,

Щоби моїм убранством

Пишалися малі.

Без мене наше свято

Не буде тим, чим є,

Бо писанка багато

Всім радості дає.

- Хто розписував писанки? ( жінки, дівчатка, бабусі, мами ).

- А як називали жінок, які писали писанки? ( писанкарки ).

- Як писанкарки готувались писати писанку? ( мились, одягали чистий одяг, були здоровими ).

      - Які страви кладуть у Великодній кошик? ( паска, писанки, крашанки, сіль, сало, масло, ковбасу, хрін, шинку).

- Для чого готували Великодній кошик? ( щоб освятити в церкві ).

- Так, цілу ніч у храмах іде Служба Божа. Світло горить у всіх хатах, бо у Великодню ніч його гасити не годиться. З ночі, або удосвіта (сонце ще не зійшло) йдуть святити паску. Під кінець служби всі виходять із церкви, відкривають кошики і запалюють у них свічки. Священник тричі освячує їх кропилом, вітає людей: «Христос Воскрес!», люди відповідають: «Воїстину Воскрес!»

Освячений Великодній кошик несуть додому, вітають усіх членів родини та накривають Великодній стіл. Люди пригощаються стравами з кошика. Вдень всі виходять із оселі на народні гуляння, діти граються в ігри.

- Як люди вітаються на Великдень? (повправлятись з дітьми в обрядовому вітанні одне одного).

- Давайте і ми пограємось у Велкодні ігри.

Гра «Дістань паску» (дівчатка тримають у руці шматочок паски, хлопці сідлають своїх коней, кожен скаче до своєї дівчини і підстрибує, намагається дістати паску).

- Як можна погратися писанкою на Великдень? («Відгадай, під якою шапкою», «Надбивки», «У кидька», «Котючки»).

- Давайте і ми пограємось (2 – 3 гри).

Вчитель  підсумовує:

- Освячену писанку клали до першої купелі немовляти, щоб зростало дужим; приорювали у полі – щоб краще родило жито – пшениця; під поріг стайні – щоб добре велася худоба; в кожен куток хати під час забудови – щоб оселю оберігала від пожежі та іншої біди. А ще на Великдень співали пісні, частівки, жартували, танцювали – Ісуса Христа прославляли.

Пісня «свято Воскресіння».

 Підсумок:

- Як готувалися до святкування Великодня ?

- Хто брав у цьому активну участь ?

- Як проводилася служба Божа ?

- Що відбувалося після її закінчення?

- Як розважалися ввечері дорослі і діти?

- Що нового ви дізналися про святкування Великодня?

- Які символи і обереги використовувалися під час святкування Великодня ?

 Мир хай буде всім сьогодні,

Бо це ж свята Великодні.

Живе, не вмре святих небес

Святий привіт: «Христос Воскрес!»

Люди! Мир дав Бог з небес!

Христос Воскрес! Христос Воскрес!